Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Третє - задуми та плани: на що ми розраховували, що з цього вийшло, хто винен.

Все інше - не важливе.

До задумів і планів ми повернемось у третій книжці, а зараз - про співвідношення сил. У викладі цього питання Жуков використовував метод вуличних пройдисвітів, шахраїв найнижчої ланки, у яких на місці совісті - кленовий лист, візерунчастий і широкий, як на канадському прапорі.

Мемуари Жукова випробування арифметикою не витримують. Кількість німецьких танків і літаків Жуков повідомив двічі: «У складі груп армій "Північ" , "Центр" і "Південь" противник ввів у дію 3712 танків і штурмових гармат. Сухопутні війська підтримувалися 4950 бойовими літаками». Це сторінка 263. На сторінці 411 Жуков повторив цифри: 3712 танків і 4950 літаків.

А у нас? А у нас - порожнеча. Товариша Патолічева в тилу великий полководець згадав, а танки на фронті забув. У «найправдивішій книжці про війну» великий стратег відкривав жахливі таємниці: «Більше 50 відсотків населення країни складали жінки» (ОЛМА-ПРЕСС. 2003. Т. 1. С. 296). А ось про літаки не подумав повідомити. Замість цифр: «Кількісна перевага військ ворога була велика - в 5-6 і більше разів, особливо в танках, артилерії, авіації». О, бідний архіваріус! Як йому розбиратися: в п'ять разів у нас було менше танків або в шість? Або в десять?

Якщо стратег знає кількість бойової техніки супротивника з точністю до одиниці, то вже свої ж п'ять пальців він повинен порахувати! Навіщо архіваріусу жуковські рази? Чому не названі цифри? Тим більше, що великими (якщо вірити Жукову) вони ніяк бути не могли. Якщо у противника 3712 танків і це в п'ять разів більше, ніж у нас, отже, в Червоній Армії було 742 танки. Так треба прямо й відверто сказати. А вже якщо у нас у шість разів менше було танків, то назви цифру - 618. А що таке «і більше разів»?

Ось вам штабна культура: танків, за Жуковом, у Червоній Армії було, можливо, 742, а можливо, і не 742. Можливо, 618, а може, й ні. Якщо перевага противника була в сім разів, то танків у нас було 530, а, можливо, їх було 371, якщо перевага противника була десятиразовою. Великим оптимістом був Георгій Костянтинович, коли вигукував: розумний зрозуміє!

Ні, повна ясність і відчуття глибокого задоволення виникають тільки у Язових і Карпових, коли вони читають «найправдивішу книжку про війну».

Жуков згадав тільки наші новітні танки. Якщо справа на те пішла, треба було назвати їх точну кількість: КВ - 711, Т-34 - 1400, Т-40 - 233, БТ-7М - 704. Разом - 3048. Тут же вказати, що в німецькій армії всі танки були застарілими, танків нових зразків не було зовсім. Як і у всіх інших країнах світу. І якщо наших одних тільки новітніх танків було майже стільки ж, скільки в Німеччині застарілих, то звідки раптом взялася багаторазова німецька чисельна перевага?

Якщо у противника 4950 літаків, і це в «5-6 і більше разів» більше, ніж у нас, отже, у Червоній Армії літаків було 990. Або 825. А можливо, їх було 618. Або 495. Розумій як знаєш.

Замість точної кількості літаків у цьому «єдиному джерелі правди про війну» сказано: «В авіації переважали машини старих конструкцій. Приблизно 75-80 відсотків загального числа машин за своїми льотно-технічними даними поступалися однотипним літакам фашистської Німеччини» (Там же. С. 210).

Якщо перевага противника була п'ятиразовою, при цьому 75-80 відсотків наших літаків були застарілими, то нових літаків у Червоній Армії виходить 200-250. А якщо перевага противника було десятиразовою, то нових літаків у Червоній Армії було вдвічі менше — 100-125.

Пробачте, але виходить цілковита нісенітниця, яка легко спростовується мемуарами самого Жукова.

«Маршал перемоги» використовував примітивний, але дієвий главпурівський трюк. Він повідомив відомості, які не можна порівняти: СКІЛЬКИ літаків у них і ЯКІ у нас. Прикинемо: нас цікавить кількість води, а нам повідомляють, що вона мокра.

Радіють товариші: «Лише з виходом мемуарів Г. Жукова почала прояснюватися деяка правда про початковий період війни». Для повного прояснення нагадаю: танків у Червоній Армії було не 300, не 600 і не 900, а 23 925.

І бойових літаків - не 500 і не 900. І навіть не 1000, а 21 130.

Жуков просто брехав про 75-80 відсотків застарілих літаків. Іл-2 він порахував, Іл-4 пропустив. Пе-2 порахував, Пе-8 пропустив. Як-1 зарахований, Як-2 і Як-4 забуті і т.д. і т.п.

Мемуари названі з претензією: «Спогади та роздуми». Про які спогади мова, якщо стратег нічого не пам'ятає? Якщо він навіть приблизно не уявляв міць Червоної Армії? Про що після того міркувати?

Відомо, що Жуков книжок не читав. Це зафіксовано в документах. У протоколі негласного обшуку, який був проведений на дачі Жукова в ніч з 8 на 9 січня 1948 року, записано: «На дачі немає жодної радянської книжки, але зате у книжкових шафах стоїть велика кількість книжок у чудових палітурках із золотим тисненням, виключно німецькою мовою» (Військові архіви Росії. 1993. No 1. С. 190). Жуков мовами не володів. Отже, німецьких книжок він теж не читав. І от питання: а чи спромігся він прочитати «свої» мемуари? Якщо читав цей бруд, то чому не протестував? Куди поділася незламна воля «великого полководця»?

Коли вся гниль і фальш жуковського творіння спливли, ідеологи тут же знайшли відповідь: він не брехав! Він просто не знав, скільки в Червоній Армії було танків і літаків. Метод все той же: щоб не назвати Жукова брехуном, його перевели в розряд ідіотів. Про це оголосив один із провідних комуністичних військових істориків, генерал-лейтенант Н.Г. Павленко (ВІЖ. 1988. No 11. С. 26).

Ми знову в глухому куті.

Якщо