Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

- Так, гаразд, шукаємо поверхню, - схоплюється Пол, починаючи крутити головою в пошуках того, на що можна було б спертися ліктями.
Він виглядає так смішно у своїх спробах довести силу, що навіть я сміюся.
Скайлера відволікає дзвінок мобільного. Потягнувшись за ним у кишеню, хлопець кілька секунд дивиться на екран.
- Ти поки шукай, я скоро повернуся, - кидає, перш ніж підвестися і прийняти виклик.
Дуже намагаюся не проводжати його поглядом, але не виходить. Поспостерігавши за тим, як він іде у бік озера, я втикаюсь у землю і підколупую носком кросівки землю.
Цікаво, хто йому дзвонить? Може, мама? Сподіваюся, що саме вона…
- Знайшов! – урочисто вигукнувши, привертає мою увагу Пол.
У руках він несе пластиковий стіл, невідомо звідкіля узявшийся. Посмішка знову наповзає на мої губи. Де тільки дістав його тут? Невже хтось із собою привіз?
Переводжу погляд на Роя, який щасливо бігає галявою. Вони з хлопцями відбирають один у одного м'яч, і на його обличчі видно, який він щасливий. Там... на полі. Не зі мною.
Обертаюся до води, але Скайлера звідси не видно. Тяжко зітхаю від усвідомлення, що більше засмучуюсь саме через те, що він кудись пішов, а не через відсутність уваги з боку мого хлопця.

Щоб не сидіти на самоті, я приєднуюсь до компанії дівчат. Вони обговорюють якийсь новий серіал, який тільки-но вийшов, тому підтримати тему у мене не особливо виходить. Серіали – не зовсім моє.
Кидаю погляд на годинник. Його нема вже десять хвилин. Про що так довго говорити? Психую сама на себе. Скільки можна? Що за чортівня така зі мною відбувається?
Встаю та вирішую пройтися. Не можу сидіти на місці. Мене чогось все дратує.
Але щойно роблю кілька кроків у бік лісу, як із боку озера лунає крик. Напружуюсь, вдивляючись униз. Тара ... Народ прислухається, витягає голови, а потім раптом голоси доносять фразу «Пацани. Там бійка. Нашим потрібна допомога, там їх із п'ятнадцять чоловік»
Різко сіпаюся вперед. Серце входить у самий шлунок. Кому нашим?
Разом з хлопцями ми з дівчатами поспішаємо вперед, а я думаю тільки про те, що в той бік пішов Скайлер.