Читати книгу - "48 законів влади"

Тлумачення

Якби граф Віктор Люстіґ, екстраординарний аферист, спробував продати Тріумфальну арку, міст через Сену, статую Бальзака, йому б ніхто не повірив. Але Ейфелева вежа була занадто грандіозна, і неможливо було повірити, що вона може бути частиною афери. І справді, саме тому, що ця затія була абсолютно неймовірна, Люстіґ зміг через півроку повернутися до Парижа і «перепродати» вежу іншому дилерові металобрухту, причому за вищу суму, що за нинішнім курсом становила б 1,5 мільйона доларів!

Величина масштабу веде до обману зору. Він відвертає увагу, зачаровує, усе здається таким очевидним, що ми просто не можемо уявити, ніби це ілюзія або ошукування. Озбройтеся самі масштабом і зухвальством, якомога більше поширте свій обман, а тоді йдіть далі. Якщо ви відчули, що простак щось запідозрив, робіть, як безстрашний Люстіґ: не задкуйте і не знижуйте ціну, адже він підвищив її, відкинув компроміс і сумнів і переміг завдяки своєму зухвальству.

ІСТОРІЯ У СЕНА

У низенькому котеджі під стріхою в долині Намсан жили бідняки, пан і пані У Сен. Чоловік із власної волі ось уже сім років не виходив зі своєї холодної кімнатки, де лише читав книжки… Якось його дружина, уся в сльозах, сказала йому: «Послухай, добрий мій чоловіче! Яка користь від твого читання? Усю свою молодість я прала та шила для чужих людей, а в самої нема ні жакетки, ні спідниці на заміну, а останні три дні я не мала що їсти. Я замерзла й хочу їсти. Я більше не можу так!» Почувши ці слова, учений середнього віку закрив книжку… звівся на рівні ноги і… мовчки вийшов із дому… Приїхавши до центру міста, він зупинив перехожого: «Здрастуйте, друже! Чи не скажете, хто найбагатша людина в цьому місті?» — «Бідний селюче! Хіба ви не знаєте мільйонера Б’єн-сі? Його препишний будинок із череп’яним дахом і дванадцятьма воротами он там!» У Сен попрямував до будинку багатія. Увійшовши через великі ворота, він розчахнув двері до вітальні й звернувся до хазяїна: «Мені для капіталізації мого комерційного підприємства треба 10 000 янгів, і я хочу, щоб ви мені їх позичили». — «Гаразд, пане. Куди мені відіслати гроші?» — «До ринку Ансонг, одержувач — гуртовик». — «Гаразд, пане. Я запишу на Кім, найбільшого гуртовика на ринку Ансонг. Одержите гроші в нього». — «До побачення, пане». Коли У Сен пішов, гості в кімнаті почали питати Б’єн-сі, чого він дав таку суму незнайомому злидню. Багач їм тріумфально відповів: «Хоча на ньому й лахміття, він говорив про справу чітко, без зрадницької сором’язливості і приниження, як зазвичай чинять ті, хто позичає під безнадійний кредит. А цей чоловік або божевільний, або самовпевнений бізнесмен. Судячи з його безстрашного погляду і гучного голосу, він — непересічна людина з неабияким розумом, і я йому вірю. Через гроші люди часто стають малими, але такі, як він, заробляють великі гроші. Я радий допомогти великій людині зробити велику справу».

«За лаштунками королівських палаців Кореї», Ха Ті Унг, 1983 р.

Спостереження 2

1533 року великий князь московський і самовладник напівоб’єднаної Русі Василій ІІІ на смертному ліжку оголосив трирічного сина Івана IV своїм спадкоємцем. Він призначив свою молоду дружину Єлену регенткою до повноліття Івана, коли той зможе князювати самостійно. Аристократія — бояри — потай раділа: протягом багатьох років московські князі прагнули поширити свій вплив на підвладну їм сферу. А тепер, коли Василій помер, а синові лише три роки, молода жінка очолить князівство, і бояри зможуть повернути собі князеві надбання і стати на чолі держави.

Знаючи про такі небезпеки, молода Єлена звернулася до свого довіреного друга князя Івана Оболенського, аби він допоміг їй урядувати. Але після п’ятьох років регентства вона раптово померла: її отруїв хтось із роду Шуйських, найгрізнішого боярського клану. Князі Шуйські перебрали на себе урядування державою, кинули Оболенського до в’язниці, де заморили його голодом. Восьмирічний Іван став зневаженим сиротою, а всіх боярів чи членів родини, які ним цікавилися, було вислано з країни або вбито.

Отак Іван блукав палацом голодний, погано вбраний, і часто ховався від Шуйських, які під час зустрічі грубо з ним поводилися. Час від часу вони вбирали його в царські шати, давали берло й садовили на трон, улаштовуючи блазенський ритуал, у якому висміювали його претензії на трон. А після цього проганяли геть. Одного вечора кілька Шуйських ганялися за митрополитом, головою Руської церкви, який хотів сховатися в Івановій кімнаті. Хлопець із жахом дивився, як увійшли Шуйські, ображали й безжально били митрополита.

Іван мав одного друга в палаці — боярина Воронцова, який утішав його й давав поради. Якось Іван, Воронцов і новий митрополит радилися в палацовій трапезній, аж увірвалося кілька Шуйських, побили Воронцова, образили митрополита, роздерши й потоптавши його шати. Тоді ж вони вислали Воронцова з Москви.

Увесь цей час Іван не зронив ані пари з вуст. Боярам здалося, що їхній план спрацював: юнак перетворився на заляканого й покірного ідіота. Тепер його можна ігнорувати й залишити самого. Але ввечері 29 грудня 1543 року 13-річний Іван запросив князя Андрія Шуйського до своєї кімнати. Коли князь прибув, у кімнаті вже було багато палацової сторожі. Підліток Іван показав пальцем на Андрія й наказав сторожі заарештувати його, вбити й викинути тіло гончакам на псярні. Протягом кількох наступних днів Іван заарештував і заслав спільників Андрія. Таке раптове зухвальство застало бояр зненацька. Вони злякалися юнака, майбутнього Івана Грозного, який п’ять років планував і чекав, аби вдатися до цього несподіваного і сміливого акту, що забезпечить йому владу на прийдешні десятиріччя.

Тлумачення

У світі чимало бояр, які зневажають вас, бояться ваших амбіцій і ревно боронять підвладну їм сферу діяльності. Вам треба взяти владу й здобути повагу, бо, щойно відчувши зростання вашої сміливості, бояри захочуть стати вам на заваді. Ось як Іван дав собі раду: він не виявляв ні амбіцій, ні незгоди. Натомість вичікував, і, коли настав час, він перетягнув на свій бік палацову сторожу. Сторожа ненавиділа Шуйських за їхню жорстокість. Щойно вони пристали на план Івана, він завдав удару зі швидкістю змії, показавши пальцем на Шуйського й не давши йому часу зреагувати.

Почніть перемовини з боярином, і ви створите для нього сприятливі можливості. Невеличкий компроміс стає опертям для нього, аби вас розідрати. Швидкий сміливий хід без дискусій та попереджень позбавляє такого опертя і зміцнює вашу владу. Ви залякуєте тих, хто сумнівається і зневажає вас, і завойовуєте довіру багатьох, хто поважає та звеличує сміливців.

Спостереження 3

1514 року 22-річний П’єтро Аретіно був молодшим підручним кухаря в багатому римському домі. Він мріяв стати великим письменником, прославити своє ім’я, але на що міг він сподіватися,