Читати книгу - "48 законів влади"

Того року Папа Лев X прийняв послів від короля Португалії з багатими подарунками, серед яких був величезний слон, перший слон у Римі з часів імперії. Понтифік уподобав слона, приділяв йому чимало уваги. Але, попри любов і турботу, слон Ганно смертельно захворів. Папа скликав лікарів, які дали слонові 500 фунтів слабильного, але дарма. Тварина померла, і Папа був у жалобі. Щоб утішитися, він запросив великого живописця Рафаеля і замовив портрет Ганно в натуральну величину, щоб поставити його на могилі й написати: «Що забрала природа, те зберіг своїм мистецтвом Рафаель».

Протягом кількох наступних днів Римом поширювався памфлет, який дуже звеселив і розсмішив римлян. Він називався «Остання воля і заповіт слона Ганно». У ньому, зокрема, йшлося: «Моєму спадкоємцю кардиналу Санті Кватро я заповідаю свої щелепи, щоб він краще пожирав усе, подане христораднику… Спадкоємцеві кардиналу Медічі я заповідаю вуха, щоб він краще чув, хто що робить…». Кардиналові Ґрассі, у якого була репутація розпусника, слон заповів відповідну величезну деталь свого тіла.

Памфлет ширився й не щадив нікого з великих у Римі, навіть Папу. У кожного персонажа відзначалися його відомі слабкості. Завершувався памфлет віршем: «Подбайте, щоб дружити з Аретіно, бо він, як ворог, дуже небезпечний. Він лише словом може погубити Папу, тож вбережи нас, Боже, від язика поета».

Тлумачення

Аретіно, син бідного черевичника й сам слуга, домігся слави одним коротеньким памфлетом. У Римі всі зацікавилися молодим сміливцем. Навіть Папа, здивований такою хоробрістю, захотів із ним зустрітися і, зрештою, узяв його до себе на службу. З роками Аретіно став відомий як «Бич князів», його поважали й боялися великі діячі — від французького короля до імператора Габсбурга.

Стратегія Аретіно була проста: якщо ви маленький і непомітний, як Давид, знайдіть Голіафа і нападіть на нього. Що більша ваша ціль, то більше уваги ви привертаєте до себе. Що сміливіший напад, то більше ви виділяєтеся з натовпу і більше захоплень вам перепаде. Зухвалі думки бродять у головах багатьох, але мало хто наважується публікувати їх. Висловіть те, що відчувають люди, — такий хід найсильніший. Світ отримає задоволення від спектаклю і нагородить сміливця, тобто вас, славою і владою.

Страх, який утілює всі марення людей, надає форми всьому, що, на їхню думку, криється в думках ворогів; тож лякливі люди рідко уникають незручних ситуацій, породжених уявними небезпеками. Тому князь, якому були притаманні боязливість і недовіра — на відміну від усіх, кого я бачив, — найшвидше міг потрапити в халепу саме через побоювання цього, як це буває із зайцями.

Кардинал де Рец (1613—1679 рр.)

ХЛОПЧИК І КРОПИВА

Хлопчик бавився в полі, і його вжалила кропива. Він побіг додому до матері й поскаржився, що ледь торкнувся гидкого зілля, а воно його вжалило. «Ти її торкнувся, синку, — пояснила мати, — і вона вжалила; наступного разу, коли тобі трапиться кропива, міцно її вхопи, і вона не завдасть тобі болю».

Усе, до чого ти берешся, роби сміливо.

Байки, Езоп, VI ст. до н. е.

Ключі до влади

Ми здебільшого несміливі. Ми прагнемо уникати напруженості й конфліктів, ми хотіли б усім подобатися. Ми можемо розмірковувати про сміливий учинок, але рідко його здійснюємо. Нас жахають наслідки, що інші подумають про нас, яка може початися веремія, якщо ми ви­йдемо за межі дозволеного.

Ми можемо подавати свою боязкість як турботу про інших, небажання образити їх, а насправді все навпаки: ми занурені в себе, турбуємося про себе і про те, як нас сприймають. З другого боку, сміливість відцентрова і дає людям можливість розслабитися, бо в ній менше егоїзму й репресивності.

Найкраще це видно у зваблюванні. Усі великі спокусники домагалися успіху за допомогою нахабства. Сміливість Казанови не виявлялася в зухвалому підбиванні клинців до жінки, якої він домагався, або відважних словах їй на догоду; вона виявлялася в його умінні повністю піддатися жінці й переконати її, буцімто він на все задля неї здатний, навіть ризикувати власним життям, що йому і справді часом доводилося робити. Жінка, яку він полонив своєю увагою, розуміла, що він від неї начебто нічого не приховує. Це лестило їй більше, ніж компліменти. Зваблюючи, він ніколи не виявляв вагань або сумнівів, тому що таких почуттів у нього не було.

Частково шарм зваблення в тому, що ми відчуваємо себе в захваті, у тимчасовому виході поза себе і звичайні сумніви, що проймають наше життя. Щойно спокусник починає вагатися, шарм зникає, ми помічаємо, що щось відбувається, що нас хочуть звабити, а також відчуваємо егоїзм спокусника. Рішучість скеровує нашу увагу назовні, підтримує ілюзію. І це не викликає ніяковості або збентеженості. Ми захоплюємося хоробрими, нам подобається бути поруч із ними, бо їхня самовпевненість заражає нас, витягує з царини замкнутості й рефлексії.

ЯК ПЕРЕМАГАТИ В КОХАННІ

Я помітила, що ви сором’язливі з тими, хто припав вам до серця. Ця риса може справити враження на буржуа, але вам слід використовувати іншу зброю, щоб завоювати серце світської жінки … Я кажу вам як жінка: здебільшого нас приваблює не так розсудливість, як деякі грубощі. Чоловіки через невміння втрачають більше сердець, аніж через доброчесність. Що сором’язливіший коханець, то більше справою нашої честі є підганяти його; що більше поваги він виявляє до нашого опору, то більше поваги ми вимагаємо від нього. Ми б вам радо сказали, чолов’яги: «Згляньтеся й не приписуйте нам забагато чеснот, бо ви примушуєте нас мати їх надто багато…» Ми постійно докладаємо чимало зусиль, аби приховати той факт, що ми дозволили собі бути коханими. Доведіть жінку до того, аби вона сказала, що піддалася лише несподіванці чи певним видам насильства, і переконайте, що ви не недооцінюєте її, а я тоді вам повідомлю, що каже її серце… Вам обом буде простіше, якщо ви виявите трохи більше зухвальства. Пригадуєте, що вам нещодавно сказав де Ларошфуко: «Розумний чоловік може бути в коханні божевільним, але йому не обов’язково бути ідіотом».

«Життя, листи та епікурейська філософія Нінон де л’Анкло», Нінон де л’Анкло, 1620—1705 р.

Мало хто народжується сміливим. Навіть Наполеон мав виробляти в собі цю рису на полі бою, де, як він зрозумів, це було справою життя і смерті. У світському спілкуванні він ніяковів і нітився, але поборов це в собі й осмілів геть у всьому, бо побачив величезну силу сміливості, яка достоту робить людину більшою (навіть таку, як низькорослий Наполеон). Так само перемінився й Іван Грозний: безвинний хлопчик раптом перетворився на могутнього молодика, який узяв до рук владу, — просто пальцем показав і здійснив сміливий вчинок.

Вам слід плекати в собі рішучість. Вам вона часто знадобиться. Для початку найкраща царина — делікатна сфера переговорів, особливо коли вам пропонують назвати вашу ціну. Як часто поступаємося, правлячи надто мало.

Коли Христофор Колумб запропонував іспанському двору профінансувати його подорож до