Читати книгу - "Інґа"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Попри це Джек тепер писав їй частіше, ображений її звинуваченнями в неувазі до неї. Він рідко розкривав душу в листах, а тепер ще й знав, що його листування можуть читати чужі допитливі очі. Тому його текст банальний, хоча тепер його ніжна увага зазвичай стриманого Джека впадала в очі.
У листі від 13 лютого Джек, як він часто робив, критикував плачевний стан американської політики. Його засмутило, що попри всі великі випробування, перед якими постав світ у війні, у Вашинґтоні лише й розмов було, що про дрібний скандал, в якому «танцівницю з віялами» найняли вести урядову фізкультурну програму. «Думаю, там усе тепер занадто складно для середнього конгресмена, — писав Джек. — Нерону краще посунутися, бо до нього прямує тепленька компанія». Лист до Інґи він завершував таким сантиментом: «Тільки ти варта якихось очікувань. Гадаю, ти повністю розумієш свою відповідальність. Навіки, Джек»{655}.
Безумовно, Інґа оцінила цей любовний рядок, але Джек уже не був її єдиним залицяльником. Блок теж написав їй листа данською, і в значно пристрасніших висловах. Він усе ще перебував у стані посткоїтального блаженства. Він співав Інзі рапсодії про те, «які округлі і розкішні, теплі і чарівні твої груди; мені навіть здалося, що я цілую твою душу, коли вони колихаються». Її груди, писав Блок Інзі, «розповіли мені набагато більше за будь-які слова… і навчили мене багато чого про тебе, твоє життя, чому зранку потрібно підніматися… чому чоловік може тішитися життю»{656}.
«Я хочу тебе, — казав Блок Інзі. — І не тому, що хочу володіти — я вже володів, — а тому що хочу давати. Це найглибше почуття, найбільша потреба чоловіка. Лише вона приносить справжнє щастя». Блок розумів, що не є її пріоритетом, але написав «навіть якщо ти вийдеш заміж 300 разів і переспиш з кожним чоловіком тисячу разів… ніхто так не насолоджуватиметься твоїми примхами, твоєю добротою і речами, які ти вважаєш протилежністю мені, як я»{657}.
За листом Блок послав і телеграму, благаючи Інґу приїхати у Нью-Йорк, але вона відмовила. Зараз вона бажала позбутися Блока, але замість зізнатися в цьому, просто сказала, що мусить працювати і планує поїхати до матері у Меріленд, де Ольга працювала опікуном/компаньйонкою жінки — голови родини Сенґерів. Інґа не бачила її майже два місяці.
Потім на день Святого Валентина Блок надіслав їй квіти і зателефонував спитати, що вона думає про його любовного листа. Він був «безумовно чудовим», відповіла вона. Інґа прочитала його двічі того дня, як він прибув, і ще двічі наступного ранку, але потім вона кинула його в піч для спалювання сміття, бо такий лист не міг просто так валятися в її квартирі{658}.
Однак агенти ФБР видобули його зі сміття, переклали, передали далі і підшили в папку у простому коричневому конверті з жирною поміткою «НЕПРИСТОЙНЕ», щоб попередити будь-яку секретарку, яка, нічого не підозрюючи, могла б знепритомніти від прочитання цієї радше невинної спроби Блока зануритися в еротику. Щоправда, вони забули, що справжньою непристойністю було видобування приватних любовних листів із чужого сміття{659}.
Відображаючи її тодішню розгубленість, емоції Інґи змінювалися наче примхлива погода. Тепер вона трохи шкодувала, що не дозволила Блокові приїхати у Вашинґтон. Вони б могли провести разом ніч і поснідати перед її поїздкою у Балтимор до Ольги. Вона попросила Блока писати їй частіше і спитала: «Милий, ти мене любиш?» Блок відповів, що так. «Я так хотіла від тебе це почути, — зізналася вона. — Це так прекрасно звучить»{660}. Тижнем раніше Блок поставив їй те саме запитання. «Гадаю так, милий», — відказала вона{661}. Добре, що груди Інґи промовляли до Блока, бо її уста були скупі на слова любові.
Можливо, Інґа не сказала, що любить Блока, бо знала, що це не так. Але вона була збентежена і схвильована: збентежена, бо все ще кохала Джека і сподівалася бути з ним, а схвильована, бо боялася, що вагітна дитиною від нього, хай і відчувала, що може його втратити. ФБР старанно занотувало, що вона відвідала дві вашинґтонські медичні лабораторії здавати тест на вагітність{662}.
Побоюючись, що носить дитину від чоловіка, з яким не може бути, коли водночас залицяється інший чоловік, щодо якого непевна, чи хоче його, Інґа ще більше засмутилася тим, що по роботі цього вікенду їй треба прийти на вечірку Сіссі Паттерсон на честь ефектних і вродливих майже молодят Кассіні і Тірні, та ще й у день Святого Валентина. Це стало ще одним нагадуванням для Інґи про те, чого вона все ще не мала в житті.
Вона написала Джекові довгого листа, згадавши, як дізналася, що Валентинів день названо на честь святого — «патрона закоханих і помічника нещасливих коханців. Звісно, це всіх стосується, чи не так, милий? Тож ми всі можемо взяти участь у святкуванні й обрати собі роль на свій смак. Дехто воліє головних ролей, але не всі можуть бути королями і володарями, мусить бути хтось, хто служить, хто чекає, і часто слуга щасливіший і задоволеніший за пана. Головне — знайти правильне місце»{663}.
«Правильне місце» — Інґа гадала, де ж воно для неї з Джеком? Йому могло здаватися, що він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інґа», після закриття браузера.