Читати книгу - "Ігри мажорів. "Сотий" ліцей, Діна Ареєва"

— Осінній бал, від мерії. Міський конкурс.

Він замовкає і продовжує уважно мене роздивлятися. Пильно. Я б сказала, жадібно. Мені навіть не по собі стає.

— Навіщо ви приїхали, Сергію Дементійовичу? — порушую незручну тишу.

— Якщо я скажу, що за обіцяним щастям, ти мені повіриш?

— Я поверну вам гроші, — кажу присоромлено, — у мене просто зараз із собою немає. 

— Ні, не здумай, — він виставляє вперед руку, ніби я йому вже пхаю долари, — гроші ні до чого. Я пожартував, дівчинко. Ти мені скажи, коли твій день народження?

Це звучить так несподівано, що я навіть рота відкриваю.

— Навіщо вам?

— Просто скажи, — його зіниці звужуються як у змії. І я наважуся.

— І ви тоді поїдете?

Він знову незрозуміло на мене дивиться.

— Зухвала, так? Це ти в кого така, в маму чи... — а далі чомусь запинається і ковтає, — чи в татка?

— В маму. Мій день народження у травні, дев'ятнадцятого травня. 

Шведов нічого не каже, різко розвертається і йде до виходу, а я залишаюся стояти посеред вестибюля.

***

Після репетиції Нікіта на таксі привозить мене додому. Прощаємося біля під'їзду, машина чекає, бурчачи двигуном.

— Може, передумаєш, Мишко? — бере він моє обличчя в долоні. — Не хочу від тебе їхати. Давай ще посидимо хоч півгодинки в кав'ярні. У вас тут є недалеко?

— Завтра бал, треба виспатися, — кажу, точно знаючи, що від хвилювання навряд чи рано засну. 

Нікіта хмикає, напевно, думає про те саме. Він тягнеться, щоб мене поцілувати, і я наважуюся.

— Ніку, — кличу, — а ти щось з'ясував про своїх батьків? Тебе точно всиновили?

Топольський відводить очі, я розумію, що він зараз збреше.

— Поки що нічого. Я думаю, може й не варто там копатися, Маша. Нехай буде як буде.

— Правильно, — обіймаю його, намагаючись не розплакатися, — не думай про це. Це не має ніякого значення.

Він цілує мене дуже обережно, потім сильніше, і я відповідаю, ковтаючи сльози.

Я теж не буду про це думати. Ми з тобою станцюємо найкращий танець, мій коханий мажор, а потім я зникну з твого життя. Так буде краще для всіх. І для нас із мамою, і для Топольських.