Читати книгу - "Стів Джобс"

Нова команда Студії Диснея — Майкл Айзнер, головний виконавчий директор, і Джефрі Катценберґ, керівник підрозділу фільмів, — почали шукати способи, як спокусити Ласетера повернутися. Їм сподобався мультик «Олов’яна іграшка», і вони були впевнені, що можна зняти більше історій про іграшок, котрі оживають і набувають людських емоцій. Але Ласетер відчував вдячність до Джобса, який вірив у нього. Він уважав, що Pixar — єдине місце, де можна творити комп’ютерну анімацію. Ласетер сказав Кетмулу: «Я можу повернутися на студію Диснея і стати директором, а можу залишитися і творити історію». Тож «диснеївці» замислилися над спільним із Pixar виробництвом. «Ласетерові короткометражки перехоплювали дух і як гарні історії, і як технологічна новинка, — пригадує Катценберг. — Я дуже старався переманити його в Студію Диснея, але він залишався вірним Pixar. Ми діяли за принципом «не можеш їх перемогти, приєднуйся». Ми шукали шляхи єднання, щоби Pixar зняв для нас мультик про іграшок».

До цього часу Джобс влив у Pixar уже близько 50 мільйонів доларів із власної кишені — більше половини з того, що він отримав з Apple, — і продовжував утрачати з NeXT. Він усвідомлював те, що відбувалося. Джобс змусив усіх працівників Pixar відмовитися від фондових опціонів, щоби зробити чергове вливання в 1991-му. Але він також залишався романтиком щодо того, чого мистецтво та технології можуть досягти спільно. Його надії, що пересічні користувачі захоплюватимуться 3D-моделюванням за допомогою програмного забезпечення Pixar, зазнали невдачі. Але незабаром усе пішло правильним шляхом: поєднання мистецтва та цифрових технологій змінило фільми більше, ніж будь-що, відколи Волт Дисней «оживив» Білосніжку в 1937-му.

Озираючись назад, Джобс визнавав: якби він знав більше, то сконцентрувався б на анімації відразу, а не розпорошував сили на обладнання і програмне забезпечення. Та з іншого боку, якби він знав, що обладнання і програмне забезпечення не принесуть прибутків, не придбав би Pixar…

— Життя мене надурило, але для мене то вийшло на краще, — сказав Джобс.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ

«ТАКИЙ, ЯК УСІ»

Любов — усього лиш слово з п’яти літер

Мона Сімпсон та її наречений Річард Еппель, 1991 рік

Джоан Баез

В 1982 році, все ще працюючи над Macintosh, Джобс познайомився з відомою фолк-співачкою Джоан Баез через її сестру Мімі Фаріньє. Мімі працювала в організації, яка намагалася дістати комп’ютери для в’язниць. За кілька тижнів Джобс і Баез обідали разом у Купертіно.

Я не чекав багато від тієї вечері, але Джоан була справді дуже веселою, — згадував він.

На той час його стосунки з Барбарою Ясінскі вже закінчувалися. Вони разом проводили відпустку на Гаваї, зупинялися в будинку в горах Санта-Крус. Якось вони навіть пішли разом на концерт Баез. Але в стосунках з Ясінскі вивітрилася пристрасть, у Джобса з’явилися інші наміри щодо Баез. Йому було 27 років, а Баез виповнилося вже 41, та, попри це, їхній роман тривав кілька років.

— Так випадкові друзі, а згодом коханці, мали серйозні стосунки, — пізніше мрійливо згадував Джобс.

Елізабет Голмс — подруга Джобса з університету Ріда — була переконана, що однією з причин, з якої Джобс зустрічався з Баез, крім того, що вона була розумною, веселою й талановитою, — це те, що колись вона була коханкою Боба Ділана.

— Стів любив будь-що, пов’язане з Діланом, — говорила вона пізніше.

Баез і Ділан були коханцями у 60-х роках, а потім у 1975 році поїхали в тур уже як друзі — з ними був гурт Rolling Thunder Revue. (Джобс мав записи тих концертів.)

Коли вони зустрілися, у Баез був 14-річний син Габріель від антивоєнного активіста Девіда Гаріса. Якось під час обіду вона сказала Джобсу, що вчить Габріеля друкувати.

— На друкарській машинці? — поцікавився Джобс. І коли вона ствердно кивнула, він продовжив: — Але друкарська машинка — це ж пережитки минулого.

— Якщо друкарська машинка — пережитки минулого, то я тоді хто? — запитала жінка.

Запала незручна пауза.

— Я промовила це, і відповідь була просто очевидною, — пізніше розповідала мені Баез. — Питання зависло в повітрі. Я не на жарт налякалася.

До здивування команди Macintosh, якось Джобс прошмигнув у свій офіс із Баез і показав їй прототип Macintosh. Зважаючи на його пристрасть до таємниць, усі були ошелешені — він показує комп’ютер сторонній людині. Та найбільше їх вражало те, що вони всі знаходилися під одним дахом із легендарною Джоан Баез. Він подарував Габріелю Apple II, а згодом підніс Баез Macintosh. Коли він приходив до них у гості, то показував ті можливості комп’ютера, які йому подобалися.

— Він був милим і терплячим, але мав настільки глибокі знання, що йому важко було мене вчити, — згадувала співачка.

Джобс був раптовим мультимільйонером, Баез — всесвітньо відомою зіркою, дуже милою, простою і не такою багатою. Тоді вона не знала, що з ним робити, і навіть через тридцять років по тому, згадуючи про нього, все ще вважала його загадковим. Якось, коли їхні стосунки лише починалися, за вечерею Джобс заговорив про Ральфа Лоріна і його крамницю Polo Shop. Вона визнала, що ніколи не бувала там.

— Там є прекрасна червона сукня, яка дуже тобі личитиме. — сказав він і згодом завіз її у торговельний центр Stanford Mall.

— Тоді я ще сказала собі, мовляв, це ж чудово, я з одним із найбагатших чоловіків у світі, і він хоче, щоб у мене була та прекрасна сукня.

Коли вони прийшли у крамницю, Джобс набрав собі купу футболок і показав їй червону сукню.

— Ти просто мусиш її купити, — сказав він.

Баез була трішки здивована і відповіла, що не може собі цього дозволити. Стів промовчав, і вони пішли геть.

— Ти не вважаєш, що той, хто цілий вечір так говорив, купив би таки ту сукню? — запитала Джоан мене, все ще здивовано згадуючи ту пригоду. — Загадка червоної сукні у твоїх руках. Мені було дивно

Він дарував їй комп’ютери, але не сукні, і коли приносив їй квіти, то наголошував, що вони просто залишилися після якихось святкувань в офісі.

— Стів був романтичним і у той самий час боявся власної романтичності, — вважає Джоан.

Працюючи над комп’ютером NeXT, Джобс пришов додому до Баез у Вудсайді, щоби показати, як добре комп’ютер може створювати музику.

— Стівен запустив на комп’ютері квартет Брамса і сказав, що з часом музика на комп’ютерах буде звучати краще, аніж та, яку грають люди. Навіть інсинуація