Читати книгу - "Стів Джобс"

Усе в ній бунтувало проти цієї ідеї.

— Він уходив у запал, а я починала лютувати, думаючи: як же можна плямувати таким музику?

Про свої стосунки з Баез Джобс звірявся Дебі Коулмен і Джоані Гофман і раз-по-раз висловлював їм своє хвилювання з приводу того, чи може він одружитися з жінкою, у якої є син-підліток і яка, можливо, вже не захоче мати з ним спільних дітей.

— Часом Джобс применшував заслуги Баез, називаючи «проблемною» співачкою, а не справжньою «політичною», яким був Ділан, — згадувала Гофман. — Джоан була сильною жінкою, і Стіву хотілося показати, що він контролює ситуацію. Окрім того, він завжди хотів мати сім’ю і знав, що з нею це неможливо.

Так, майже за три роки закінчився їхній роман, і стосунки переросли у дружні.

— Я гадав, що був закоханий у Джоан, але насправді вона мені просто дуже подобалася, — говорив Джобс згодом. — Нам не судилося бути разом. Я хотів дітей, вона ж не хотіла більше народжувати.

У своїх мемуарах, які Баез видала у 1989 році, вона написала про розрив зі своїм чоловіком і чому знову не вийшла заміж: «Я належала лише собі і відтоді була самотньою, з деякими перервами, які можна назвати пікніками». Проте вона таки додала милу посвяту в кінці книжки: «Стіву Джобсу, який змусив мене користуватися текстовим процесором, якось принісши його на мою кухню».

Знайшовши Джоан і Мону

Коли Джобсу виповнився 31 рік, його матір Клара, через свою пристрасть до сигарет, злягла з раком легень. То трапилося саме через рік після його зняття з посади у Apple. Він сидів біля маминого смертного ложа і говорив з нею так, як ніколи, і ставив ті питання, які не міг поставити раніше.

— Коли ви з татом одружилися, ти була цнотливою? — запитав він.

Кларі було важко говорити, але вона знайшла в собі сили посміхнутися. І тоді розповіла йому, що до того вже була заміжня, а її чоловік так і не повернувся з війни. Вона також розповіла йому деталі того, як вона і Поль Джобс вирішили всиновити його.

Невдовзі після того Джобс вистежив жінку, яка віддала його в прийми. Його пошуки почалися ще у 1980-х, коли він скористався послугами детектива, але тому нічого не вдалося дізнатися. Потім Джобс здогадався прочитати у своєму свідоцтві про народження ім’я лікаря, що приймав пологи. Лікар був із Сан-Франциско.

— Його номер був у телефонній книзі, і я зателефонував йому, — пригадував Джобс.

Проте лікар йому не допоміг. Він запевняв, що всі його записи знищила пожежа. Однак це було неправдою. Насправді ж після того, як Джобс зателефонував, лікар написав листа, запечатав його у конверт і зверху надписав: «Відіслати Стіву Джобсу після моєї смерті». Невдовзі, коли він помер, його вдова надіслала того листа Стіву. У листі лікар повідомив, що його матір’ю була незаміжня студентка магістратури з Вісконсина Джоан Шібле.

Знадобилося ще кілька років і послуги детектива, щоби знайти її. Після того як Джоан відмовилася від свого сина, вона таки вийшла заміж за біологічного батька хлопчика — Абдулфатту «Джона» Джандалі, й у них народилася донька Мона. За п’ять років після народження дитини Джандалі залишив сім’ю, і Джоан вийшла заміж за інструктора з ковзанярського спорту Джорджа Сімпсона. Але і той шлюб довго не проіснував, і у 1970 році вона почала свій звивистий шлях, який привів її та Мону (вони обидві вже носили прізвище Сімпсон) до Лос-Анджелеса.

Джобс не хотів розповідати Полу і Кларі Джобс, яких він уважав своїми справжніми батьками, про те, що він шукає біологічну матір. Його вроджена чуттєвість не дозволяла йому образити їх, адже він відчував до них глибоку прихильність. І він так і не зателефонував до Джоан Сімпсон, аж поки у 1986 році не померла його матір Клара.

— Я не хотів, щоби Пол і Клара думали, що я не вважаю їх своїми батьками, бо саме вони були мені за справжніх батька й матір, — пригадував він. — Я їх так любив, що не хотів, щоби вони дізналися про мої пошуки, і навіть попросив репортерів мовчати про це, коли вони про це довідалися.

Після Клариної смерті він вирішив усе розповісти Полу Джобсу, який був зовсім не проти Стівового контакту з біологічною матір’ю.

Тож якось Джобс зателефонував Джоан Сімпсон, пояснив, хто він, і домовився, що приїде до Лос-Анджелеса, аби зустрітися з нею. Згодом він говорив, що зробив це заради цікавості.

— У виховання оточуючим середовищем я вірю більше, аніж у спадковість, яка визначає риси характеру людини, але все одно потрібно цікавитися своїм біологічним корінням, — говорив він.

Він також хотів запевнити Джоан, що її вчинок є цілком нормальним.

— Я хотів познайомитися з моєю біологічною матір’ю здебільшого через те, що волів дізнатися, чи все у неї добре, і подякувати їй, що не став абортованим плодом. Їй тоді було лише 23 роки, і вона здолала багато обставин, щоби мене народити.

Джоан переповнювали емоції, коли Джобс приїхав до неї додому у Лос-Анджелесі. Вона знала, що він був багатим і знаменитим, але не була впевнена, чому саме. І Джоан відразу почала виливати свої почуття. Віддати його на всиновлення її змусили, розповідала вона, але документи підписала лише після того, як упевнилася, що йому буде добре у нових батьків. Проте вона завжди скучала за ним і страждала через те, що зробила. Джоан знову і знову вибачалася, і Джобс не переставав заспокоювати її і казати, що він усе розуміє і що все склалося добре.

Коли Джоан заспокоїлася, то розповіла Джобсу, що у нього є сестра — Мона Сімпсон, — яка саме починає свою кар’єру прозаїка на Мангеттені. Досі вона не казала Моні, що у неї є брат, але того вечора зателефонувала їй і повідомила новину, чи то пак частину новини.

— У тебе є брат, він чудовий і знаменитий, і я привезу його до Нью-Йорка, щоби ти з ним познайомилася, — говорила вона у слухавку.

Мона тоді саме ніяк не могла закінчити роман про свою матір та їхні мандри з Вісконсина до Лос-Анджелеса «Тільки не тут». Ті, хто прочитають роман, не здивуються, що Джоан так дивно повідомила Моні новину про її брата. Вона відмовилася говорити, хто він, лише сказала, що раніше він був бідним, але потім розбагатів, був привабливим і відомим, у нього довге темне волосся і він живе у Каліфорнії. Тоді Мона працювала у Paris Review — літературному часописі Джорджа Плімптона, редакція якого