Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

-І справді, досить моторошно - сказав Бетфорд.

-Це ще не кінець... - сказав Джиліан - мені розповідати далі?

-Звичайно... - сказав Бетфорд, а потім зробив ковток пива - цікаво дізнатися, чим все закінчилося. Зрозуміло, якщо ти не хочеш про це говорити, ми могли б обговорити щось інше.

- Ні, я, мабуть, договорю, - сказав Джиліан, - так ось... У ряду залишилися тільки наш капітан, Вілліон, я і Холден, він був досить великим, озброєний молотом і вправно ним орудував... Однак, на жаль, навіть йому не вдалося вибратися з того бою живим.

-А тобі вдалося... - сказав Бетфорд - не зрозумій неправильно, але чому так? Лісовик явно був сильніший за вас.

-Це правда... - сказав Джилліан - але нам вдалося його достатньо ослабити... Ми всі кинулися в останню атаку, Холден замахнувся на нього молотом, лісовик трохи скорчився, а потім спробував схопити Холдена за шию, так само як він це зробив з Хейденом, але на відміну від того, Холдену вдалося вдало ухилитися. У цей момент ми з капітаном продовжували наносити удари по лісовику, але той, судячи з усього, був зациклений на Холдені. Тоді лісовик різким хапанням вибив молот з рук Холдена, той на пару секунд забарився, розгубився... Думаю, опинись я на його місці, повівся б так само... Але цієї секундної слабкості вистачило лісовику, щоб пронизати Холдена своїми старими руками наскрізь... Ти розумієш? Пронизати його наскрізь своєю рукою... Якою ж силою потрібно для цього володіти! - дивувався Джиліан, Бетфорд, дивлячись на нього, був не менш здивований, але не перебивав Джиліана, бо хотів дізнатися, чим все закінчилося - ну і ось... Він пронизав його своєю рукою, а потім витягнув її. Гейден впав прямо в бруд, а його тіло вкрило лісове листя. Залишилися тільки ми з капітаном. Ми на той час вже були досить виснажені, але все ж плекали марні надії перемогти лісовика, а в іншому випадку загинути як справжні мисливці, в бою! Джиліан знову зробив невелику паузу, він різко схопив кубок, від цього з нього вилилося трохи пива, забризкавши стіл - ох...

-Буває, - відповів Бетфорд, - як я розумію, розповідь наближається до свого завершення.

-Тут ти правий на всі сто, Бетфорд! - підтвердив Джилліан, - найцікавіше я припас наостанок... Загалом... Після цього, як ти розумієш, нас з капітаном залишилося двоє. Капітан наказав тримати стрій і сказав, що у нього є план для атаки. У цей момент лісовик вже готувався нас атакувати, все тоді відбувалося в лічені секунди. Капітан дістав зі свого підсумка запальну бомбу і кинув її в лісовика, той був дуже вразливий до вогню, а тому значно ослаб на якийсь час і видав рев, відгомони якого долинали по всьому лісу. Тоді капітан наказав мені йти в атаку, він би мене прикривав. Наші мечі, до речі, були змащені протидією маслом, проти деревних істот. Я кинувся в атаку на лісовика, завдав йому кілька ударів своїм мечем, той вже хотів схопити мене, але промахнувся, я спритно ухилився і зайшов йому за спину. Слідом за мною по лісовику став вже наносити удари сам капітан, який деякий час тримався добре, він завдав кілька рубаючих ударів мечем по лісовику, а потім спритно ухилився. У свою чергу я завдав близько двох рубаючих ударів мечем і один колючий, прямо йому в спину. Таким чином лісовик був розсіяний. В один момент ми побачили, як з його ран почала витікати якась рідина, схожа на деревну смолу, тоді капітан і подумав, що ми вже ось-ось здобудемо перемогу над лісовиком, і від цього, швидше за все, розслабився. А тому з усією силою кинувся прямо на лісовика, на жаль, лісовик хоч і втратив частину своїх сил, але був як і раніше сильний, капітан замахнувся на нього своїм мечем, і все ж встиг завдати удар по лісовику, встромивши свій меч прямо йому в груди. Однак, на жаль, він там і застряг, капітан був обеззброєний. Тоді лісовий дідусь схопив капітана за шию, піднявши високо над землею. Скажу чесно, я був сильно розгублений, у мене були буквально секунди, щоб спробувати якось допомогти капітану. Я почав наносити удари один за одним прямо в спину лісовику. На жаль, це не допомогло. Лісовик все ще був злий на всіх нас, а особливо на капітана, який знищив лісовий вівтар, і він йому це пригадав. Як і раніше, тримаючи його в своїх обвітрених лапах, він різко притиснув його прямо до каменю, і не один раз, а кілька, з капітана спав капелюх, а з його голови хлинула кров, яка забризкала собою околиці. Він був мертвий... Лісовик, судячи з усього, в цей момент насолоджувався своїм тріумфом, він дещо сповільнився. Я перебував у ступорі кілька секунд, а потім все змінилося... Не знаю, може це адреналін у крові підскочив, але я ні хвилини не вагаючись вирішив, що робити. Я різко підбіг до трупа Холдена, сунув руку в його підсумок і дістав звідти дві вибухові бомби і одну запальну. Лісовик до того моменту вже встиг розвернутися до мене. Я, не зволікаючи, націлився на нього вибуховою бомбою, а потім кинув прямо йому в обличчя, поросле густою бородою. Лісовик позадкував, знову заричав на всю округу. Використовуючи свою магію, він почав вирощувати коріння наді мною, ті виростали буквально за крок від мене, але кожен раз я встигав ухилятися. Я перейшов в атаку. Я летів голопом на лісовика, той замахнувся на мене своєю лапою, але я знову ухилився, а потім різким рухом завдав удару мечем прямо по кисті руки лісовика, і відрубав йому лапу! З неї хлинула деревна смола, по пиці лісовика було видно, що йому це не подобається. Тоді він знову замахнувся на мене своєю лапою, цього разу вже правою, і зараза, йому вдалося мене схопити! Він міцно схопив мене за шию, намагаючись задушити, з кожною секундою я задихався, і в мене темніло в очах... Але на щастя в моєму підсумку, як і раніше, була ще одна вибухова бомба... На останньому подиху я дістав з підсумку бомбу, а потім закинув її прямо в чортову пику лісовика, стався вибух, мене накрила вибухова хвиля, як і лісовика. Я відлетів досить далеко від лісовика і відчував себе, м'яко кажучи, не найкращим чином, у мене досі залишилися рани на грудях від осколків тієї бомби, але не суть! Сам лісовик тоді був збентежений, здалеку я побачив, як він повільно почав наближатися до мене. Наостанок я припас найсильнішу бомбу в своєму арсеналі - запальну. У момент, коли лісовик наблизився до мене, я вже тримав руку в підсумку, готуючись дістати з нього бомбу. Лісовик встав прямо навпроти мене, поглянув на мене своїми білими порожніми очима, а потім різко змахнув руками і почав піднімати коріння вгору, значно звужуючи для мене простір, я ухилявся раз у раз, щоразу опиняючись на волосині, так тривало ще близько двадцяти секунд, а потім лісовик зупинився. Я скористався своєю перевагою, кинувся в бік лісовика і прямо на ходу закинув у нього бомбу прямо в його волохате тулуб. Бомба розсипалася, її осколки загорілися, і вони зачепили собою тіло самого лісовика, той встав на одному місці і знову видав рик, мабуть, йому було боляче! Я, звісно, не став зволікати, в цей момент я підбіг прямо до лісовика, а потім всадив свій клинок прямо йому в живіт. Лісовик на той момент був зламаний, він впав на одне коліно, продовжуючи горіти, а потім я високо підняв свій меч і різко відрубав гаду голову! Та покотилася прямо до моїх ніг... Його тіло звалилося на землю, продовжуючи горіти. Через якийсь час полум'я згасло, а тіло лісовика перетворилося на купку димлячого попелу. Лісовик був переможений. Хотілося б сказати, що не дарма. Але в одному бою я втратив відразу чотирьох добрих товаришів! Я присів поруч з трупами своїх соратників і по черзі підійшов до кожного з них, попрощавшись. Вигляд цей був надзвичайно моторошний, відразу чотири доблесних мисливці полягли в одній битві з лісовиком. Добре хоч мені вдалося за них помститися... Я якийсь час після цього переводив дух після жорстокої сутички, сидячи поруч зі своїми покійними товаришами. Потім взяв у руки голову цієї тварюки і прямо з нею в руках пішов у напрямку виходу з лісу, що вів до села. Я дійшов до хатини старости, увійшовши в неї, кинув голову цього чудовиська прямо йому під ноги. Той був трохи в шоці. Я розповів йому, що з усіх вижив тільки я один... Він заплатив мені чесну плату за чесне замовлення, на жаль, її я вже не зможу поділити зі своїми колишніми соратниками...