Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Є, а тобі не терпиться випити? — вирішую підколоти її.
— Хочу розслабити мозок, був важкий день, — спокійно відповідає вона і приймає келих вина з моїх рук.
Ось зараз піде та вся нісенітниця, коли наші пальці зіткнулися, ми обоє відчули розряд дрібних частинок і зрозуміли, що ще кохаємо одне одного.
Так, це смішно, але кожного разу коли я торкаюся до неї, відчуваю цей самий розряд. Чи, може, видаю бажане за дійсне? Хрін його знає, але те, що ми в епіцентрі чогось особливого — це точно.
— Чому ти усміхаєшся? — запитує Олеся через кілька хвилин напруженої тиші у вітальні. — У тебе не сходить з обличчя ця усмішка весь вечір.
— Мені й справді смішно, що ти живеш у квартирі, в якій водять хороводи таргани, — сідаю на диван навпроти й намагаюся прийняти легкий образ розслабленої людини.
— У нас немає у квартирі тарганів, принаймні вже нема. Це у сусідів. Згодна, будинок старий, там всяке буває, але квартира справді хороша. Ми коли туди переїхали, дуже раділи, багато місця та все під боком.
— Вона орендована? — таки цікавлюся. У мене склалося таке враження, ну мало що?
— Так, у мене поки що немає грошей купити нам житло, але я над цим працюю, — наче мантру, промовляє Лисичка.
Це саме той момент, коли я маю завести розмову про переїзд у нормальну квартиру, де немає тарганів і сусідів, яким начхати на всіх, і вони вирішили обприскувати хімікатами. Але я поки що цього не роблю.
— Рита живе все у тій же квартирі? — переводжу тему, не хочу поки що нею сваритися. Я ж знаю, що Олеся горда, вона поки не готова прийняти від мене допомогу. — Я думав, ви житимете разом.
— Ні, вона ж заміж вийшла, у неї нова робота. І квартиру вона купила більшу і кращу. Вона молодець, робота, мабуть, приносить гарні гроші. Рита продала свою стару, додала гроші й тепер у них все чудово. Район теж гарний, Максу близько до школи, — швидко по полицях розкладає Лисичка.
— Чому до неї не поїхала?
— А ти проти, що ми в тебе?
— Не починай, — намагаюся вгамувати її гнів. — Просто я тебе знаю. Ти б нізащо не попросила допомоги у мене, поїхала б до сестри, якщо в неї житло більше. Це не назавжди.
— Ти маєш рацію, ми просто трохи посварилися, не хочу зайвий раз нариватися, — Олеся весь час кусає губи, і це трохи мене відволікає від її слів, але все ж таки беру себе в руки.
— Причина пов'язана зі мною? — а ось це вже цікаво.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вибач та зрозумій, Катя Кірініна», після закриття браузера.