Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун 📚 - Українською

Читати книгу - "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артар. Вигнанка Полярної пустки" автора Вікторія Ковзун. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 86 87 88 ... 101
Перейти на сторінку:

– А це… грім?

– Грім.

Ось ці короткі миті розчулили мене. Я досі відчуваю красу, досі маю щось світле всередині… Щасливі люди, що мають дощ. Щасливі ті, що мають сніг. А я – на перетині двох світів. Хіба ж я не щаслива?

«Ейві, повертайся, будь ласка», – нагадала про себе Книга.

Я здригнулась, мов від чарівного сну. Глянула на Ратмира, на меч, на свої кинджали. Не варто порочити дощ. Я невпевнено розвернулась, прислухалась, чи не піде за мною хижак, і рушила до гуртожитку. Лише кілька слів вдарили мені вслід:

– Не по-дикунськи, – хмикнув він.

 

Книга справді лежала під вікном. Її огортала багряна мерехтлива сітка. Небо досі блискало й розколювалась, дощ падав на моє паперове чудовисько.

«Ратмир постарався?» – запитала я.

«А то хто ж», – буркнула Книга.

«І як це зняти?»

«Саме спаде за кілька годин».

«Книго… а що ти починала казати, коли Ратмир на мене напав? Що я можу його перемогти, направити кудись силу?»

«Це неважливо».

«А дощ тебе не зіпсує? Тобто, ти й так зіпсована до самих своїх паперових кісток…»

«Забирайся, дикунко!» – рикнула Книга.

***

У корпусі цілителів розташовувались палати для потерпілих. Холодне нічне повітря вривалось крізь вікно, заносило краплі дощу.

– Ти що – всміхаєшся? Тобі весело, друже?.. – зронив Криштоф Довбень.

Ректор милувався нічним небом. Не відповідав.

– Добряче тебе гепнуло. Пів вежі знесло… Хто це був? Чорнокнижник? Нічна Тінь?.. Чому ти не відчув вибухового артефакту?

– Бо це був не артефакт. Звичайнісінький порошок.

– Що?.. Хтось ще користується таким?

– Ну, звісно. Артефакти – то чудова вбивча річ. Вони керовані, безпечні. Не вибухнуть в тебе в руках… Та ти не використаєш їх, коли знаєш, що жертва відчуває їх.

– Якщо це Нічна Тінь…

– О, ні. Це якась дрібна тварюка. Мені буде приємно знайти її. Якщо вона так захоплюється мною, що ознайомлена з такими дрібничками.

1 ... 86 87 88 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артар. Вигнанка Полярної пустки, Вікторія Ковзун"