Читати книгу - "Марсіянин"

Сьогоднішнім завданням була спальня.

Збирати спальню було набагато легше ніж знову склеювати Габ. Тому що цього разу мені не треба було одягати скафандр для ПЧД. Я усе зробив всередині Габа. Чому ні? Це ж просто полотно. Я можу його скрутити й винести назовні через шлюз, коли він завершений.

Спершу я зробив хірургічне втручання з наметом, який лишився. Мені треба було зберегти з’єднувач з повітряним шлюзом ровера та навколишнє полотно. Решта полотна треба відрізати. На біса відрізати більшу частину полотна й заміняти його іншим шматком полотна? Шви.

НАСА добре робить речі, я - не дуже. Небезпечна частина цієї споруди буде не полотно. Це будуть шви. І якщо я не намагатимусть використати наявне полотно намету, то сумарно швів буде менше.

Відрізавши більшу частину намету, я ущільнювальними стрічками з’єднав підлоги двох наметів. Відтак я приклеїв на своє місце нові шматки полотна.

Без ПЧД скафандру було набагато легше. Набагато легше!

Потім треба було перевірити його. Я знову зробив це у Габі. Я приніс у намет ПЧД скафандр й зачинив двері міні-шлюза. Відтак надяг скафандр, лишаючи осторонь шолом. Я наказав йому підняти тиск до 1,2 атм.

Щоб підняти його до потрібного рівня знадобився деякий час, і мені довелось вимкнути деякі сигнали у скафандрі. (“Гей, я і так знаю, що не надяг шолом!”). Процес майже спорожнив бак N2, але все ж таки потрібного тиску було досягнуто.

Відтак я усівся й почав чекати. Я дихав, скафандр регулював повітря. Усе було гаразд. Я уважно стежив за показниками скафандру на випадок. якщо він муситиме поновити “втрати” повітря. Після години без помітних змін я оголосив перший тест успішним.

Я скрутив намет (насправді, зіжмакав) та поніс його до ровера.

Знаєте, останніми днями я багато одягаюсь у скафандр. Закладюсь, що я побив ще один рекорд. Типовий марсіянський астронавт робить... скільки, 40 ПЧД? Я зробив кілька сотень.

Коли я приніс спальню до ровера, я під’єднав її зсередини до повітряного шлюзу. Відтак я потягнув за важіль щоб звільнити намет.Я все ще був одягнений у ПЧД скафандр, бо я не ідіот.

Намет вистрілив й наповнився повітрям за три секунди. Відчинені двері повітряного шлюзу вели просто у спальню, і вона схоже тримала тиск.

Як і попереднього разу я дав йому постояти так годину. Я знову я попереднього разу, все було добре. На відміну переклеювання полотна Габа, цю роботу я зробив правильно з першої спроби. Головним чином через те, що мені не треба було носити цей клятий скафандр.

Початково я планував дати йому постояти усю ніч й перевірити вранці. Але натрапив на проблему: не можу вийти, щоб зробити це. У ровера лише один повітряний шлюз, і до нього приєднана спальня. Тому вийти й не від’єднувати спальню не було можливості, і не було можливості під’єднати й напомпувати спальню не перебуваючи всередині.

Трохи лячно. Перший раз я тестуватиму її усю ніч сам перебуваючи всередині. Та це буде потім. Сьогодні я усе зробив.

Маю визнати факти. Я закінчив з ровером. Не “відчуваю”, що закінчив. Але він готовий їхати:

Їжа: 1 692 картоплини. Вітамінні пігулки.

Вода: 620 л.

Укриття: ровер, причеп, спальня.

Повітря: спільний запас ровера й причепа - 14 л рідкого О2, 14 л рідкого N2.

Жеттєзабезпечення: оксигенатор та регулятор атмосфери; 418 годин одноразових СО2 фільтрів на випадок аварії.

Електрика: 36 кВт-год у акумуляторах; змога везти 29 сонячних стільників.

Опалення: 1 400-ваттний РІТЕГ; саморобна ємність для нагрівання зворотного повітря з регулятора; електричний обігрівач ровера про запас.

Диско: пожиттєвий запас.

Я їду звідси у Сол 449. Це дає мені 59 Солів на перевірку усього й ремонтування усього, що працює не правильно. І на вирішення, що я беру з собою, а що лишаю тут. І прокласти маршрут до Скіапареллі за допомогою нечіткої супутникової мапи. І зламати мізки, намагаючись подумати про щось важливе, про що я забув.

Від Сола 6 усе, чого я бажав, було забратись звідси. Тепер думка про полишання Габу лякає мене до всеручки. Мені потрібне якесь підбадьорення. Я маю спитати себе: “Що б зробив астронавт Аполлону?”

Він випив би 3 віскі з лимоном, трахнув би дружину, а потім полетів би на Місяць у командному модулі меншому ніж мій ровер. так, вони були крутими.

Та до біса їх. Я космічний пірат!

Я намагаюсь спакувати речі. Це важче ніж звучить.

У мене два герметичні транспорти: ровер та причеп. Вони сполучені шлангами, але зроблено це не по-дурному. Якщо один страчає тиск, інший миттєво закорковує лінії сполучення.

У цьому є похмура логіка: якщо випускатиме повітря ровер, я помру. немає сенсу будувати плани, пов’язані з таким варіантом. Але якщо втрачатиме повітря причеп, зі мною буде усе гаразд. Це означає, що я маю узяти усе важливе у ровер.

Усе, що потрапить у