Читати книгу - "Калькуляція зірок"

Я не могла зосередити погляд. Навіть утримуючи очі відкритими, було потрібно неабияке зусилля, коли кімната не крутила мене.

— Третій раз це було в Ленглі в НАКУ. Я була у гостях з батьком — я маю на увазі, що батько взяв мене з собою, щоб відвідати НАКУ. Натаніель був там. Ми знову говорили про ракети. І він задав мені питання про траєкторії. Я відповіла…

Краї стільця врізалися мені в пальці, коли я боролася за те, щоб залишитися на своєму сидінні. Чи падали інші жінки? Чи падали чоловіки?

— …я відповіла, і він запропонував мені роботу. Він не повинен був це робити — я маю на увазі що комп'ютерщики не були його відділом. Інженер. Він вже був головним інженером.

Вони зробили це Стетсону Паркеру. Що б там не застрягло мені у вусі, це було те, що трапилося зі Стетсоном Паркером. Єдине, що я точно знала про тестування, це те, що ми піддавалися точно таким же тестам, як і чоловіки. Якщо він міг пережити це, я теж зможу.

— Пізніше він сказав, що хотів взяти мене в інженерний відділ, але тоді він не міг мене просити.

На дверній ручці засяяв промінь світла. Я зафіксувала погляд на цьому і спробувала дозволити кімнаті розгойдуватися навколо цієї точки. Це допомогло. Трішки.

— Мені ніколи не спадало на думку, що жінка може бути інженером, а комп'ютерний відділ — там всі були жінки, так що це здавалося природним рішенням. Я була там два місяці, коли він запросив мене піти з ним на різдвяну вечірку. Я сказала йому, що я єврейка. Виявилося, що він теж був євреєм, але це була вечірка компанії…

Місіс Род стала переді мною і натиснула секундомір. — Дуже добре, місіс Йорк. Чотири хвилини тридцять вісім секунд. Це дуже добре. Зараз ви можете закрити очі.

Темрява була бажаним полегшенням. Кімната все ще крутилася, але вже не так сильно.

— Що це було?

— Переохолоджена вода для замерзання вашого внутрішнього вуха. Це тест на рівновагу, щоб побачити, наскільки добре ви можете функціонувати при відмові вестибулярки. Ми дивимось, коли ваші очі перестають крутитися — це ознака того, що ви отримали контроль знову.

— І я змогла зосередитися лише через чотири хвилини тридцять вісім секунд? — В літаку це вбило б мене, якби мені знадобилося стільки часу, щоб відновити контроль.

— Так, але ви функціонували весь цей час. Ви можете надіти сорочку, але ми залишимо монітори серця для наступного тесту. — Якесь полотно, імовірно моя сорочка, упало мені на коліна. — Дякую за те, що ви не блювали.

Решту дня відбувалися подібні сумнівні та неприємні досліди.

Там був стіл, до якого вони прив’язували вас, перевертали на п’ять хвилин догори ногами, а потім розвертали його вертикально, щоб побачити, чи не знепритомніли ви від різкої зміни орієнтації. Бігова доріжка, яка піднімалася з постійною швидкістю, коли ви бігли, щоб імітувати біг вгору.

Були й інші обстеження, деякі з них менш пристойні, ніж похід до гінеколога, які теж щось означали.

Коли я покрилася потом, стала втомленою і роздратованою, вони дали мені письмові тести з орбітальної механіки. З кожним раундом нас ставало все менше і менше. Деякі не змогли пройти вирішальну частину тестування — я майже не пробігла вгору, — а деякі жінки передумали. Ті, хто залишився, мали дивну суміш товариства та жорсткої конкурентоспроможності. Зрештою, ми були пілотами.

34 КАНДИДАТКИ ПРОХОДЯТЬ ТЕСТИ АСТРОНАВТІВ

Канзас-сіті, KS, 16 травня 1957 р. — (AP) — Тридцять чотири жінки були обрані для попередньої програми тестування для місячних космонавтів. Усі 34 — пілоти літаків, а їх вік коливається від 23 до 38 років. Ці красуні варіюються від блондинки до брюнетки і вважаються одними з найкращих жіночих особин на планеті.

До четвертого дня нас залишилося лише двадцять один. Бетті та Ніколь все ще бігали, як і Сабіха трохи пізніше. Іноді ми були в одній кімнаті для тестування, іноді це було сольним випробуванням, як тест внутрішнього вуха.

Після того, як я пережила радість від того, що металева чашка була притиснута до мого очного яблука для перевірки на глаукому, я увійшла до кімнати для інтерв'ю. Стетсон Паркер сидів за столом, з одного боку сидів Бенкоскі, а з іншого — директор Клемонс.

— Прокляття. — Клемонс кинув ручку на стіл. — Нам не потрібно брати у неї інтерв'ю, чи не так?

Слава Богу, я спітніла від бігової доріжки раніше, і це замаскувало холодний піт, який виривався з кожної пори мого тіла.

— Я знаю, що випробовую ваше терпіння, але…

Клемонс махнув рукою, і я за звичкою замовкла. Він знову взяв ручку і націлив її на мене.

— Ви розумієте неправильно. Ми повинні побачити, чи мають кандидати ціль стати космонавтом. Це навряд чи питання для вас.

— Ох. — Я озирнулася на двері. — Чи повинна я… запросити наступну людину?

— Ні… — Паркер відкинувся назад у своєму кріслі. — Я думаю, що ми повинні зробити все правильно, щоб згодом ніхто не міг звинуватити нас у фаворитизмі. Чому б вам не сісти,