Читати книгу - "Відлуння, Оксана Усенко"

— І вирішила зробити по-своєму…

— Так. А після її зникнення дхаса знищили Чхаттісгарх і ми зафіксували активацію Сулаке. Дхавал та Муруган оголосили загальну евакуацію на Сітарамахал. Я відмовився, бо вважав, що Рані б не ризикувала всім, якби можна було просто полишити планету  та й… — раптом Мохеджо, замовк  на півслові, проте за мить продовжив. — Загалом я мав ще кілька міркувань, але, на жаль, не міг їх підкріпити аргументами. А перед загрозою загибелі мало хто здатен спиратися на непевні міркування, навіть якщо це міркування декхаї. Тим паче, що більшість декхаї вже давно нічого не бачить. Правителі спочатку дослухалися до мене, проте, коли не лише на поверхні планети стало помітно дію Сулаке, а й одна за одною стрімко почали відмовляти системи Сваргемахала, продовжили евакуацію. Рані зникла, декхаї «сліпі», а тут ще й Небесне місто ризикує приземлитися. Правителі більше не могли чекати. Вони відправили два вімани добровольців на пошуки Рані, але не могли ризикувати всіма. На Сваргемахалі полишилися лише, ті, хто понад усе бажав врятувати місто та готові були до останнього боротися за свій дім.

— То всі інші полетіли на материнську планету?

— Такий був план. Правильний з погляду логіки, з погляду розрахунків. З нами прощалися, як з приреченими. Всі  хто полетів, були впевнені, що  Сваргемахал впаде ще до старту Сітарамахала. Вони помилилися. Ми бачили старт. Успішний старт, але… потім Зоряне місто потрапило у гігантський викид плазми Червоного сонця. Ми могли лише безпорадно спостерігати за першими хвилинами вибуху, а потім вони зникли за обрієм планети. Ми не знаємо чи хтось вижив, бо зв’язку немає, більшість обладнання не працює, а візуальне спостереження неможливе, доки ми знову не опинимося на потрібному боці планети. А там ми опинимося не скоро. Сваргемахал зараз по суті некерований, він дрейфує над планетою виключно завдяки гравітаціно-фотонним процесам, які несподівано стабілізував той викид. Але все інше… В місті працюють лише деякі локальні системи, та й то частково. Техніки кажуть, що насправді нам дуже пощастило, що дрейфуємо ми з швидкістю, яка забезпечує нам тривале перебування на темному боці планети. Зараз ми захищенні від Червоного сонця, на якому продовжуються спалахи, а деякі з них мають таку інтенсивність, що вбивчі не лише для техніки, а й для усього живого. Ми не знаємо чи це теж робота Сулаке, чи лише збіг… Сітарамахал забрав усіх, хто не вважав себе дитям цієї планети. Усіх, хто не готовий був боротися, усіх кому було страшно, усіх, хто обрав втечу. Таке враження, наче сама планета хотіла їх позбутися і покарати. Іронія долі — вижили ті, хто не боявся померти…

— То всі, хто полишився на землі теж…. або загинули, або приречені? Зачекай те, але ж ми з Ірадою живі!

— Сулаке ідентифікує Рані дуже специфічно. Вона казала, що система її сприймає, як такий собі «рідний елемент». Її та потч. Думаю саме воно вас захистило, а ще активувало роботу автоматичних систем ангара, коли ви приземлялися.

— Сулаке активувало системи міста? Як?

— Гадки не маю. Тебе дивує така дрібниця на фоні того, що відбувається на планеті? Можу лише сказати, що техніки відмітили, як автоматичні системи одного з посадкових ангарів раптом активувались, а потім вимкнулися. Думаю, саме заради вас. Думаю, Рані і без соранойсі керує Сулаке.

— Сумнівне керування, якщо вона ледь не загинула…

— Доступ до керування та вміння, це різні речі. На вімані теж не полетиш, лише отримавши право доступу. Але активований віман забезпечить пасажира всіма доступними йому можливостями вижити.

— Якщо не викидати з нього на ходу панель керування…

— Думаю, саме це вона і намагалася зробити. І скоро ми дізнаємося чи мало то сенс,  — кивнув Великий декхаї, розсіяно споглядаючи прикрашене зірками небо.

Сергій

— Все, згортай розваги випробувань, маємо важливі розвіддані та цікаві координати, — заявив Дід, зустрівши Сергія біля відновленої майстерні. — Навіть кілька ймовірних варіантів. Наші хлопці, звичайно молодці, гарно перефарбовують Курську область, але на сході й півдні ситуація триндець, яка гаряча, тож розслаблятися рано. На жаль, геохеплп працює занадто повільно,  русня ще навіть уваги не звернула на ту мережу провалів. У них там вогняні стовпи та вибухи вже звичне явище, списане гамузом на наші дрони, а в пріоритеті взагалі інше — розказати своїй отарі, що «все по плану». Тому, доки планета неспішно організовує крокодиляче море на кордоні з Мордором, а бункерний з покер-фейсом дарує Курську волость, нам теж треба активно включатися у процес. Скільки здатен подолати безпілотник на якому встановлений твій шаманський детонатор?

— 1000 км точно, а далі можливі варіанти. До столиці мордору точно долетить, — відповів Сергій.

— Ой, та кому треба витрачати цінний ресурс на столицю, де й так жаби скоро квакатимуть? А от зуби тих жаб варто повисмикувати. І  ростуть ті зуби, як виявилося, зовсім не там.

— А де?

— Та, як положено цій жабі-мутанту – в сраці! І ми її на них маємо посадити, — хижо примружившись посміхнувся Дід. Сергій повністю підтримував це бажання.

Збори буди швидкими, а запуск успішним. Безпілотник безпроблемно подолав простори України, перетнув лінію зіткнень й скоро вже прямував ворожою територією по заданих координатах.

Першою жертвою шаманського детонатора став склад боєприпасів. Розташований у якісь непримітній будівлі він так феєрично здетонував, що вибухи продовжувалися навіть коли безпілотник Сергія опинився за сотню кілометрів. Другою під дію винаходу потрапила колона ворожої техніки, яку Сергій помітив майже випадково. Пропустити таке до лінії фронту він вважав злочином. Тому вже за годину соцмережами понеслися репетування русні на фоні канонади вибухів та палаючих машин. А безпілотник з соранойсі летів далі. За заданими координатами знаходилася старанно замаскована військова база. Охорона помітила безпілотник та відкрила по ньому шалений вогонь. Нещасний літальний апарат рятували лише невеликі розміри, маневровість та пристрій, що відхиляв траєкторії всього, чим палила русня. Пропетлявши між безліччю будівель безпілотник опинився над відкритою шахтою. І то явно була не шахта метрополітену.