Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

3. Ви намагалися змінити тему розмови у спілкуванні з цим другом?

4. Ви колись пропонували другу поговорити про його скарги з психотерапевтом чи керівництвом на його роботі?

5. Чи усвідомлює ваш друг, що ця тема емоційно виснажує вас? Якщо ні, змініть тему розмови на щось приємніше.

Як мені підтримати друга, який не хоче звертатися до психотерапевта?

Ви самі вирішуєте, скільки вам слухати свого друга та як саме можете йому допомогти. Пам’ятайте, що ви йому друг, а не психотерапевт, тож залишайтеся в цій ролі. Повідомте другу, що є певні теми, на які вам неприємно спілкуватися. Наполягайте на психотерапії, повідомте, чому ви вважаєте, що психотерапія піде йому на користь. У деяких людей надто глибокі рани, щоб дружня розмова могла допомогти.

Як мені пояснити рідним, що я більше не можу позичати їм гроші?

Коли ви пояснюєте свої межі прийнятного, люди можуть почати їх оскаржувати, і це нормально.

Просто скажіть:

«Ні».

«Я не зможу тобі допомогти».

«Імовірно, я можу допомогти якимсь іншим чином».

«Я не зможу допомогти, ти не думав / не думала про інші можливості?»

Як мені встановити особисті кордони із сином, не образивши його?

Люди встановлювали особисті кордони з вами — і все було гаразд. Сформуйте власні межі прийнятного, знаючи, що ви робите це з любов’ю. Особисті кордони допоможуть вашій дитині впорядкувати життя.

Як мені не відчувати провину?

Змініть наратив з «Це все моя провина» на «Я не маю відпові­дальності за геть усе, що може трапитися». Хотіти позбавитися відчуття провини — це як хотіти позбавитися взагалі усіх емоцій. Ви мусите вміти упоратися геть з усіма емоціями, зокрема ревнощами, щастям, провиною. Що більше ви зосереджуєтеся на провині та намагаєтеся здолати ці відчуття, то довше від неї потерпатимете. Просто відчувайте. І не засуджуйте себе за те, що ви відчуваєте.

21 «Boundaries: Where You End and I Begin», українською мовою книгу не перекладали.

22 Дон Міґель Руїз. Чотири угоди: практичний посібник із особистої свободи / пер. з англ. І. Павленко. Київ: BookShelf, 2017.

23 Персоналізація (псих.) — психологічний збій, за якого людина усюди й в усьому вбачає власну роль, вплив та участь.

Перш ніж дізнатися про особисті кордони, я сформувала мисленнєву звичку обмежувати вплив на себе того, що здавалося мені неприйнятним або викликало неприємні почуття. З часом я дізналася, що цю звичку називають «особистими кордонами». Завдяки низці нехай і дрібних, проте хоробрих дій мені вдалося попрацювати над формуванням та захистом особистих кордонів. Я надзвичайно вдячна за цей процес і відчуття сили від здорових особистих кордонів.

Дякую Богу, що відкрив мені, чому моє життя склалося так, як склалося, за життєвий досвід, який дав змогу мені стати кращою і допоміг описати моє життя словами на користь іншим людям. Дякую чоловіку за те, що вислуховував мої міркування про цю книжку, мріяв разом зі мною та радив мені не поспішати й зосередитися на написанні. Дякую двом донечкам, які навчили мене особистих кордонів, потрібних батькам. Дякую сестричці-подрузі Еріці за змістовні розмови про особис­ті кордони та за те, що допомагала мені бути собою. Дякую моїй групі підтримки з команди подкасту «Ранковий натхненник» («Morning Mastermind»): Рейчел, Ребецці та Моніці. Мої чудові друзі — Талайя, Делеза та інші — надсилали мені листів­ки й подарунки та звеселяли мене протягом усього процесу напи­сання цієї книжки, і я дякую вам за це. Дякую усім клієнтам, які дозволили мені усвідомити мою пристрасть — допомагати людям сформувати особисті кордони. Дякую спільноті моїх підписників в інстаграмі за те, що заохочували до творчості, завжди підтримували мій контент і допомогли мені вивести роботу на новий рівень. Завдяки усім цим людям я маю неабияке щастя щодня робити те, що я люблю, і допомагати іншим.

Дякую моїй літературній агентці Лорі Лі Маттінлі за те, що допомогла мені зорієнтуватися у світі видавничої справи та пришвидшила процес подання пропозиції про написання книги. Мені було легко працювати над цим проєктом завдяки Маріан Ліззі, моїй редакторці, яка повірила в успіх цього твору від самісінького початку. Її вдумливість і увага до того, як найкраще передати головну ідею книги, допомогли мені у написанні. Дякую також її команді — Джес Морф’ю (артдиректорці) і Рейчел Айот (помічниці редактора) за поради протягом усього процесу написання книги. Дякую моїй юрисконсультці Петріс Перкінс за обговорення багатьох аспектів процесу створення нового бренду. І, зрештою, дякую моїй секретарці Шонсі Рід, яка надихала мене і прочитала першу чернетку тексту. Ця книга побачила світ завдяки усім людям, які допомагали мені в процесі її створення.