Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

Після цього він на деякий час змовк, вглядаючись примруженими очима в ореол навколо місяця, ніби зважуючи чи настала та священна мить оповіщення, зрештою вимовив:

— Ера Риб виходить з-під контролю, там відбувається щось недобре. Стара віра вичерпала себе і вже не дає результатів. Люди більше не вірять ні в рай, ні в пекло, плутають гріхи з доброчинністю. Це почалося ще в Еру Водолія, але в Рибах досягло апогею. Якщо так буде й далі, халепи не оминути. Я запасся кращою вірою, новою, оптимістичною. Гадаю, вона всім буде до вподоби. Якщо ви підтримаєте мою пропозицію, можемо негайно розпочати її впровадження.

— Що ви кажете, Наміснику? — злякано мовив Сизий. — Як можна змінити віру одразу і в цілому світі? Всім відомо, що зміна віри не відбувається в одну мить. І навіть в часи христових походів довго існували паралельно дві віри. А яке кровопролиття викличе насадження нової віри! Страшно й подумати, проллються ріки, ні, моря крові!

— Старі часи в минулому, Сизий. — з теплом в голосі мовив Срібний. — Ця заміна пройде безболісно. Не загине жодна істота.

Сизий із Сірим перезирнулися.

— Але як таке можливо?

— Існують варіанти — маніпуляції, навіювання, сугестії.

— І всі заборонені, — перебив Сірий Вершник.

— А хто доведе, що ми їх використовували? — усміхнувся Срібний. — Ближче до суті, брати мої. Людство дозріло до зміни віри. Воно очікує на імпульс. І ми його дамо. Мільйони людей хочуть повернутись в минуле і змінити якісь свої вчинки, аби переписати життя начисто. Хтось щось скоїв у пориві гніву, хтось навпаки не наважився на щось через сором’язливість. Ніхто з них не відає як пішло б їхнє життя, аби вони вчинили інакше. Ми дамо їм можлив…

— Ба? Наміснику, те, що ви кажете нагадує гру, але ж де тут віра?

— Змінити все — лише гасло, заманлива пропозиція, коли хочете.

Мотиви ж зовсім інші, для стороннього ока вони залишаться непоміченими.

А мотив у тому, який вибір зроблять люди вдруге, вже після розкаяння, опинившись у тій самій ситуації і пам’ятаючи досвід минулого. Чи оберуть чесний шлях, чи знову піддадуться гріху? Люди самі зможуть визначати відлік часу, в який повертатися. Хто зробить вибір на користь добра, отримає шанс потрапити в Електронний Рай, де розкошуватиме до наступного втілення.

— А що робити з тими, хто знову зіб’ється на манівці? — поцікавився Сизий.

— Доведеться стерти пам'ять про їхню помилку і дати новий шанс.

— Але людство не зможе існувати без Бога. Воно звикло комусь поклонятися. — запротестував Сизий недовірливо. — Спершу люди боялися грому, бо думали, що це гніваються Боги, потім пекла, бо не хотіли горіти в ньому. Історія про непорочну Солімуб, яка народила Бога з долоні стільки часу виправдовувала себе…

— Більше не виправдовує. Навіть самі священики, що читають цю історію своїй парафії вже не вірять у непорочність Солімуб. І я їх розумію. Подумай сам, навіщо всемогутньому Богу була потрібна долоня Солімуб, якщо він міг просто втілитися в будь-кого і де завгодно. А якщо той, хто з’явився не міг проявитися інакше, то чи був він Богом? Відтепер їхньою Богинею стане 7-річна дівчинка. — урочисто підсумував Срібний.

— І ти гадаєш, вони повірять у це? — насмішкувато спитав Сизий.

— У них не буде вибору. Вона з’явиться Нізвідки і з Нічого. Я перенесу

її в своєму плащі з Ери Водолія в Еру Риб. Відстань недовга, це буде нескладно.

Я вирішив обрати дитину, аби вона не злякалась. Дітям легше сприймати те, що відбувається, як пригоду, казку. З часом вона забуде про перенесення. А щоб підсилити їхню віру в нове Божество, ми пообіцяємо їм суперприз.

— Суперприз? — перепитав Сірий Вершник.

— Який ще суперприз, брате? — здивувався Сизий.

— Царство небесне.

— ?

— ?

Останнім часом Флейбор почав забагато випивати. Він пив усе підряд, не розбираючись скільки в ньому градусів — кока-колу, пиво, коньяк, джин-тонік, бренді, віскі. П’яним док робився дуже надокучливим, намагався викликати Ніка на відвертість, завести розмову про секс і розпусних жінок. Ніка все це насторожувало, він боявся збовкнути про птахів, замикався в собі, ставав мовчазним та непривітним. Флейбора така поведінка пацієнта насторожувала. Він казав, що треба виговорювати свої проблеми, інакше може зірвати дах.

Сам док, коли був під градусом говорив багато, проте розмови його були пусті, фрази незв’язні, він перестрибував з теми на тему і всі його розповіді не трималася купи. Нік відчував, що власне про свою таємницю Флейбор не сказав ані слова. А що як вона пов’язана із прильотом птахів?

Одного вечора док був смутніший ніж завжди і якийсь знервований. Він чекав на дзвінок, проте телефон мовчав. Зрештою він випив абсенту і трохи заспокоївся. Вони сиділи в бунгало, накрапав дощ, небо було сіро-синім, а вітер з півночі гнав ще темніші, можливо снігові, хмари. Док заговорив про своє дитинство, про те, що ріс без батьків, вчився в спецколеджі для обдарованих дітей, бо добре тямив в анатомії, потім працював у пологовому будинку. Бідкався, що все життя йому доводилося запобігати пологовим травмам, бо більшість породіль народжували запізно. Проте справжнім його захопленням була генетика і саме нею він займався увесь вільний час.

Він практикувався лише на схрещуванні генів овочів, але мріяв про виведення нового виду людини, та такий експеримент був заборонений… Нік, який до цього моменту слухав дока в піввуха, нашорошився. Йому здалося ще трохи і лікар збовкне свою таємницю. Та док раптом замовк і до теми про генетику більше не повертався.

Наступного дня Флейбор був не в гуморі, мав занепадницький настрій, казав, що їм треба триматися купи і навіть запропонував спати в одному ліжку. Нікова відмова його розсердила, проте він не перестав ходити за ним назирці і плести