Читати книгу - "Ніщо з цього не правда, Ліса Джуелл"

Емі, сміючись: "Ми називали її Подвійний Джинсовий".

Інтерв'юер, за кадром: "І чому?

Емі: "Тому що все, що вона носила, було з деніму. Буквально. Все.

Екран ненадовго перемикається на фотографію Джозі Фейр у джинсовій спідниці та куртці.

Інтерв'юер: "Коли ви переїхали в квартиру по сусідству з Джозі та Волтером Фейром?

Емі: "Гадаю, це був кінець 2008 року. Того ж року я народила свою першу дитину".

Інтерв'юер: "А що ви думали про Джозі та Волтера, як про сусідів?

Емі: "Ми думали, що вони були дуже дивними. Я маю на увазі, він був нормальним. Ми думали, що він її батько, коли ми тільки переїхали. Він завжди кивав і вітався, коли ми проходили повз нього в коридорі. Але вона була дуже недружелюбною, поводилася так, ніби вона трохи краща за інших. Але іноді я думала, що, можливо, вона була такою відлюдькуватою, тому що намагалася тримати людей подалі від своїх справ, розумієте? Можливо, щось відбувається за зачиненими дверима".

Інтерв'юер: "Ви коли-небудь зустрічалися з їхніми доньками?

Емі: "Так. Коли ми тільки переїхали, ми часто бачили обох дівчат. Думаю, Ерін було близько дванадцяти, а Роксі, мабуть, дев'ять, десять? Це була гучна сім'я. Багато криків. Багато грюкання дверима. А потім одного дня, думаю, років п'ять чи шість тому, все раптом стало дуже тихо. І ми ніколи не знали чому. Поки все це не сталося".

Інтерв'юер: "Все це?

Коротка пауза.

Так. Все це. Всі вбивства. Всі смерті.

Екран стає чорним.

Вівторок, 18 червня

Stitch - чудове світле місце, сформоване всередині скелету колись вікторіанської галантерейної крамниці. Тут досі збереглися оригінальні вигнуті стрілчасті вікна спереду та величезне вікно ззаду, що виходить на колії метрополітену. Між ними у два ряди стоять шість швейних машин. Алікс помічає Джозі біля найближчої машини. Вона в навушниках, а її волосся зав'язане в низький хвіст. Алікс ставить свою полотняну сумку на стіл і посміхається.

"Привіт, - каже вона, - Джозі сьогодні вдома?

Жінка гукає через плече Джозі, та піднімає очі, потім дістає навушники і широко посміхається, побачивши Алікс. Вона піднімає палець і промовляє: "Одну хвилинку", а потім закінчує свою роботу.

"Привіт, Алікс, - каже вона, зчищаючи з джинсів шматочки ниток і ворсинки, - ти прийшла!

"Так! Ти нагадала мені, що у мене є речі, які я хотіла змінити буквально ще до того, як у мене з'явилися діти".

Вона відкриває сумку і показує Джозі дві сукні: максі-сукню з надто довгими бретелями, іншу - сукню для вагітних, яку вона завжди хотіла носити, бо принт дуже гарний.

"Тобі треба одягнути ось це, - каже Джозі, простягаючи максі-сукню. Так ми зможемо побачити, як далеко піднімати бретельки. Ось. Вона відсуває шторку в кабінці для перевдягання. "Я буду тут, коли ти будеш готова".

Алікс забирає сукню у Джозі, заходить до кабіни, вислизає з літньої сукні і одягає максі-сукню. Дивно відчувати, як руки Джозі торкаються шкіри на її плечах і передпліччях, коли вона возиться з бретельками. "Дивний крій, - каже вона. Враховуючи, що ти вже досить висока. Здавалося б, бретельки тобі пасуватимуть. Не можу уявити, щоб хтось нижчий мав шанс у цій сукні. Наче вони думають, що всі жінки мають бути схожими на жирафів".

Вона встромляє шпильки в тканину, а потім відходить і посміхається. "Так добре?" - запитує вона, повертаючи Алікс до дзеркала.

Алікс киває. "Чудово.

Потім Алікс перевдягається у сукню для вагітних, і вони з Джозі розмовляють про вагітність, поки вона підтягує талію шпильками. Її руки тремтять навколо Алікс, і від неї пахне пилом, на який нанесли дезодорант.

Алікс вносить виправлення і чекає, поки Джозі прозвонить роботу через касу, з блиском застосує 20-відсоткову знижку і вручить їй рахунок. "Отже, - каже Алікс. "Про що ти хотіла зі мною поговорити?

Джозі швидко озирнулася, переконуючись, що її ніхто не підслуховує, а потім сказала: "Я побачила, що ти подкастерша. Тобто, я чула, як ти називала своє ім'я в Лансдауні тієї ночі, і воно здалося мені знайомим, тож я погуглила і зрозуміла, звідки я про тебе чула. Я не переслідувачка чи щось таке. І я слухала деякі з твоїх подкастів. Так надихаюче. Ці жінки! Я маю на увазі те, через що вони пройшли. Це просто неймовірно. І я... - Вона робить паузу і знову оглядається навколо себе. "Сподіваюся, це не прозвучить дивно, але мені цікаво, чи не думала ти коли-небудь про те, щоб зробити подкаст про когось, хто збирається змінити своє життя, а не про того, хто вже це зробив?

"О!" - здивовано каже Алікс. "Ні. Ні, не думала. Але я бачу, як це може бути цікаво".

"Так, я так і думала. Можна було б стежити за прогресом людини, як вона долає бар'єри та досягає своїх цілей. Як вона це робить".

"Так. Безумовно. Але, гадаю, проблема в тому, що люди часто не усвідомлюють, що їхнє життя змінюється на краще, доки не відбудеться подія, коли вони перестануть озиратися назад".

Джозі хмуриться. Я не впевнена, що це правда. Тому що, послухай, це відбувається зі мною. Це відбувається зі мною, прямо зараз. Я живу одним і тим же життям вже тридцять років. Тридцять років. Я з чоловіком з п'ятнадцяти років. Нічого ніколи не змінювалося. Я ношу той самий одяг, маю ту саму зачіску, веду ті самі розмови в той самий час, сиджу на тій самій стороні того самого дивану щовечора протягом тридцяти років. І те, що... - Вона робить паузу, і Алікс бачить, як від ключиць до шиї та щік розливається червоний рум'янець. Те, що зі мною сталося. Погані речі, Алікс. Дуже погані речі. Мій шлюб...

Вона робить паузу, переводить подих. "Мій чоловік... Він дуже складний. І наше сімейне життя часом було досить травматичним, і я просто... не знаю, слухаючи твої подкасти, цих дивовижних жінок - мені сорок п'ять, якщо я не звільнюся від минулого зараз, то коли це зроблю? Пора. Настав час все змінити, і я не прошу тебе допомогти мені, Алікс, я