Читати книгу - "Sector C, Sancho Pansa"

Провівши всіх, Даня зайшов назад у дім, він сім на диван і сподівався на удачу. Влад приїхавши додому відкрив банку енергетика, і сів на крісло в темній кімнаті, дивлячись під ліжко де лежав, якийсь ящик. Назар заїжджаючи в двір, заглушив машину і відкинувши крісло назад, почав думати над їх долею, і що може трапитися. Макс в той вечір дістав стару грушу для биття, і почав відпрацьовувати удари по ній, сподіваючись, що йому не прийдеться застосовувати їх. В той момент Саня дістав з під ліжка три пістолета, які він забрав в нападників, роздивляючись один з них він сидів і згадував всі гарні моменти, що відбулись в його житті. Дівчата в свою чергу обговорювали нещодавні події і що краще брати за кордон.

        День від’їзду, всі стояли біля потяга і своїх купе, всього їхало вісім чоловік, Лера не змогла поїхати в той день і буде їхати в суботу. Всі зайшли в потяг по своїм місцям, хлопці в купе почали обговорювати план дій і як краще діяти в складній ситуації:

Будем сподіватися, що таких ситуацій не буде і все, - сказав Назар розвернувшись до стіни і почавши засинати. Я гадаю можна намагатися побити їх але не вбивати, - сказав Макс з невпевненістю в голосі А якщо так не вийде? І прийдеться вбити, ти вб’єш? – запитав Влад тикаючи пальцем у молодого хлопця. Так, не лякай його, вихід є завжди. Ми ж не вбивали нікого на квартирі і тут вийде, - відповів Даня впираючись в стіну.

Тим часом в купе дівчат.

Дівчат ми ж так давно Сашу не бачили, думаєте він змінився? – сказала Іра з зацікавленістю. Гадаю так але не дуже, - відповіла їй Аня. Помиляєтесь, він почав вести Instagram, ще й так активно, - з посмішкою відповіла їм Маша Серйозно? – промовили дівчата в один голос. Так, а ви що не в курсі були? – сказала Маша продовжуючи сміятися.

Діставши телефон вона побачила не прочитане повідомлення від Саші.

«Щасливої дороги, будьте обережними» - написав їй Саша перед їх посадкою на потяг

Нічого не відповівши Маша просто вподобала повідомлення і сховала телефон в сумку.

     Після декількох годин в дорозі Даня вийшов в коридор, помітивши там Машу, яка стояла і дивилася в вікно, він підійшов до неї і запитав:

Чому не спиш? – тихо запитав хлопець. Ой, не лякай так, дибіл, - підстрибнувши сказала дівчина наляканим голосом, - Не спиться мені чомусь, хвилююсь напевно. Все буде добре, не сци, що тут тиждень і ми вже дома, - сказав він намагаючись підтримати її Ви чого розшумілись тут? – Сказала Даша вийдучи з купе. А ти куди? – запитала Маша В туалет, - з сонним обличчям Ну гаразд дівчата, я спати і вам рекомендую, -сказав хлопець відкриваючи своє купе Гаразд, на добраніч, -сказала Маша йому в слід.

Постоявши ще декілька хвилин до дівчини підійшла Даша і запитала:

Ти думаєш він сильно змінився? Самій цікаво, я скучила за ним, жалко що це не звичайна подорож де можна відпочити, – сказала дівчина здихаючи. Да, згодна з тобою, -сказала їй Даша Сподіваюсь він буде радий нас бачити, і гадаю він все ж такий веселий як і раніше, і все ж такий дурний, ха, - з посмішкою на обличчі сказала вона Та гадаю так і є, -  прошепотіла Даша Ну нічого скоро про все дізнаємося, і тоді вже можна сказати, - сказала Маша поправляючи волосся, - і в загалі про цю розмову нікому, ха, добре? – сказала вона дивлячись на Дашу. Само собою, я мовчу, ха ха, - відповіла їй дівчина. Ну гаразд, я спати, - сказала Маша заходячи в купе.

Даша стоячи в темному коридорі вагону прошепотіла їй в слід: «Я теж скучила». Після цих слів вона пішла в купе.

     Близько дев’ятої ранку вони приїхали в Ужгород. Вийдучи з вагону Аня звернула увагу на сонного Даню. Не встигнувши нічого сказати, Даня повів всіх до автобуса, який повинен відвести їх в Кошице. Підійшовши до нього там була купа людей, через п’ятнадцять хвилин їх стало менше. Влад стояв і розмовляв з водієм поки Даня клав валізи в багажник автобуса. Дівчата сіли поряд, а Макс поряд з Назаром. Зайшовши в автобус хлопці сіли разом і автобус поїхав. Через декілька хвилин в дорозі Даня заснув. Аня помітивши це запитала у Влада:

Влад чому він всю ніч не спав? – запитала вона пошепки, Не твої справи, - грубо відповів він. Я ж нормально спитала, чому він не спав, говори, - говорила дівчина стоячи на своєму. Гаразд, він переписувася з Саньой, а потім сидів і думав план дій, щей не знав куди заховати кейс з документами і ще там по дрібницям – коротко відповів Влад   Зрозуміло, - сказала дівчина і всілася в своє крісло.

Водій допоміг хлопцям заховати кейс, щоб його не забрали на кордоні. Хлопець тільки сидів і думав, що робити якщо все піде не по плану, протерши очі хлопець надів навушники і ліг спати.

    Влад почув різкий гул, який одразу переріс у вибухи. Він ще не розумів, що відбувається, як автобус різко змінив напрямок. Крики, постріли, і раптом—експлозія. Вибухова хвиля прокотилася через автобус, і з усіх боків почали лунати постріли.

— Даня! — крикнув Влад, але звук заглух у шумі кулеметних черг.

Він миттєво схопився за сидіння, коли перед ним випали з повітря два металеві уламки, залишаючи кров на панелі. Друзі, що сиділи поруч, мовчки впали на підлогу автобуса. Він побачив, як тіла їхніх знайомих, ще хвилину тому живих і веселих, впали на підлогу, застигли в смертельному спокої. Даня, який сидів поруч, розвалився на сидінні, втративши свідомість від стресу. Влад не міг зрозуміти, що сталося. Кулі пролітали поруч з ним, один удар пробив іллюмінатор. Він закрив очі, намагаючись тримати себе в руках, але не міг зупинити жах. Всі люди на автобусі почали панікувати, хтось втік, хтось падав на підлогу, хтось ховався, що не було сенсу. І все це було ніби в повільному русі — коли біль і страх змішуються в одну велику чорну хмару. Тоді знову глухе шуміння і постріли, але цього разу відчувалося, як вибухи досягли серця автобуса. Мертві тіла, кров, уламки… і звуки, яких Влад не хотів чути. Він відчував, як його серце стукає в грудях, і здавалось, що от-от зламається. Але раптом… “Ти нормально, Влад?” — почувся знайомий голос. Даня, його голос, саме тут. Стільки крові, стільки криків, і ось Даня, який раптом з’явився, якби з іншої реальності.