Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

      Тарас часто засиджувався на роботі допізна. Артем же навпаки – завжди поспішав додому з дружиною. Цей вечір не був винятком. Тарас готувався до відрядження в інше місто, куди мав поїхати на кілька днів. Коли все було готово, він вже зібрався додому. Та раптом десь задзвонив телефон. Тарас озирнувся і побачив під столом у Артема його телефон, який не переставав вібрувати. Телефонувала Емма. Тарас не став відповідати, а вирішив сам віднести телефон брату додому.

     Ще зі двору Тарас помітив, що у квартирі горить світло лише у спальні. Мабуть, вже збираються спати. Але він швидко поверне телефон і не заважатиме їм. Коли Тарас подзвонив у двері, йому довго не відчиняли. Він хотів вже йти, вирішивши, що брат з дружиною вже сплять. Але раптом почувся шурхіт за дверима, а потім і оберти ключа. Двері відчинила Емма. Вона була лише у атласному халаті та з вологим розпущеним волоссям, мабуть, щойно вийшла з ванної.

- Тарасе, ти так пізно?!

- Так, вибач, я тільки на хвильку. Артем забув телефон не роботі, ось я…

- Заходь!

- Та ні, ти передай йому!

- Зайди, а то Артем образиться. Він у ванній.

     Тарас неохоче зайшов. Він сів на канапі у гостинній, а Емма пішла у спальню. Минуло хвилин десять, а Артем все не приходив. В Тараса було мало часу і він вирішив піти додому, щоб виспатись перед поїздкою. Але перед тим вирішив попрощатись з Еммою. Він обережно увійшов у спальню. Там нікого не було, лише розстелене  і трохи зім`яте ліжко.

- Артеме, Еммо! Де ви? Я лишу телефон, бо мушу вже йти! – Голосно сказав Тарас.

- Тарасе, допоможи! – Раптом почувся із ванної, що була суміжна із спальнею, голос Емми. Тарас, не розуміючи, що сталось, мерщій кинувся туди. У невеличкій ванній була лише Емма.

- Тарасе! – Якось дивно мовила вона.

- Щось сталось? – Спитав він.

- Сталось, але не сьогодні, а вже давно. У студентські роки сталось, коли я в тебе закохалась…

- Еммо… Я мушу…

- Ти не підеш! – І в наступну мить халат Емми опинився на підлозі, а Тарас в її обіймах.

- Еммо, не варто… - Відсторонився від неї Тарас.

- Не хвилюйся, Артем не скоро повернеться! – Сказала Емма і знову обійняла Тараса.

- Я вже повернуся! – Раптом почули вони позаду голос Артема.

- Артеме! – Скрикнула Емма. – Це все він! Це він приставав до мене! Як добре, що ти повернувся. У нас нічого не було! 

- У нас і справді нічого не було! – Мовив Тарас, розуміючи у яку халепу потрапив.

- Мені байдуже! – Відказав Артем. – Я зараз піду прогулятись на годинку, а коли повернусь, щоб вас обох тут вже не було.

     Артем пішов, а за ним, нічого не сказавши пішов і Тарас. Так гидко на душі у Тараса ще не було ніколи. Він просто прийшов додому і ліг спати, сподіваючись, що після сну йому стане краще. Вранці краще не стало, але він мав їхати у відрядження. Вирушив з дому, коли батьки ще спали. Цілий день він працював, а увечері, повернувшись в готель, вирішив подумати, як чинити далі. Та спокійно все обдумати не вдалось. Його думки постійно переривались телефонними дзвінками. Першою подзвонила Емма. Вона звинуватила його в тому, що він вліз у їхню сім`ю. Тарас не міг навіть слова вставити, щоб нагадати їй, що він просто приніс телефон Артема. Емма істерично кричала. Виявляться вона не пішла тоді увечері, а дочекалась Артема. Та він її виставив за двері. І вона змушена була поїхати до батьків. А сьогодні вранці вона дізналась, що вагітна. Артем не вірить, що дитина його і не хоче миритись.

- Тарасе, ти мусиш щось зробити, бо це ти винен! – Не замовкала Емма і Тарас змушений був перервати зв`язок. Все одно що сказати, він не знав.

    Потім подзвонив батько, який теж звинувачував Тараса і навіть слухати не хотів його виправдання. Він чув, як поруч із батьком схлипувала матір. Потім подзвонив дядько і сказав, що ніколи не чекав такого вчинку від рідного племінника. Тарас не знав, що робити. Кілька разів намагався зв`язатись із братом, але той весь час скидав дзвінок.

     Наступного дня Тарас закінчив всі справи у відрядженні і мав повернутись до свого міста. Та дорогою звернув у село до діда. Не міг він повернутись додому. Такої складної ситуації у нього ще не було ніколи. Як її вирішити він не знав. Він зателефонував батьку і сказав, що їде у село.

- Вирішив втекти від проблем? Але це не вихід! – Суворо мовив батько.

-  Ні, мені потрібно взяти паузу… - Відказав Тарас і від`єднався.

     Село його зустріло теплим весняним дощиком і смачною вечерею, що приготувала бабуся. Смачно поївши (адже відмовитись від бабусиних частувань – означало дуже образити її), Тарас відправився спати. Дідусь пропонував посидіти на лавці, та хлопець сказав, що дуже втомився.

      Заснути Тарас не міг. Довго перевертався з боку на біг та сон не йшов. Він передумав тисячу думок, та рішення не прийняв. Він мав би поговорити з братом. Та Артем, мабуть, не захоче з ним розмовляти. А якщо й погодиться брат на розмову, що йому сказати?  Звинувати у всьому Емму? Так, вона й справді винна. Але тоді брат її зненавидить, а у неї під серцем його дитя! Сказати, що це він поліз до Емми? Тоді їхні стосунки зіпсуються на все життя, а цього Тарасу дуже не хочеться.