Читати книгу - "Шпигунські ігри Армана Торенса, Лана Рей"

Виявилося, що стрункий і худий Арман Торенс, досить важкий. Принаймні для такої малявки, як я.

Досі не розумію, як змогла дотягти непритомного хлопця до його ліжка. Мабуть, що страх і хвилювання додали мені сил.

Перевівши подих, я взялась оглядати рану Армана. Виглядала вона не дуже. Не уявляю, як він з таким пораненням зміг піднятись на другий поверх, де знаходилась наша кімната.

Схоже, що цей хлопець значно міцніший, ніж я думала. Сконцентрувавши свою магію, я розмістила руки над раною і почала її зцілювати.

Витративши багато своїх магічних сил, я все ж змогла повністю вилікувати поранення Армана Торенса.

Хлопець виглядав значно краще і був не таким блідим. Схоже, що цей поганець знову втрапив у якусь халепу. Добре, що хоч живим залишився.

Мій напарник спокійнісінько спав, не підозрюючи, що я уважно його роздивлялась. Як би я не хотіла цього визнавати, але Торенс був до біса вродливим.

Ідеальні риси обличчя, чорні брови і довжелезні вії, якими могла похвалитись далеко не кожна дівчина.

Чому вся ця краса дісталась такому блазню, як Арман Торенс? Та й магія у нього рідкісна і сильна... За які заслуги йому дісталось все це щастя?

- Мама не вчила тебе, що не варто витріщатись на сплячого, малознайомого чоловіка? - Поцікавився Торенс, посміхаючись.

Від неочікуваності я аж підскочила на місці. Халепа! Я ж була впевнена у тому, що цей паскудник спатиме, щонайменше, ще кілька годин.

Виявляється, що у Торенса чудова регенерація. Хоча, якщо взяти до уваги те, що він - темний маг, то у цьому немає нічого дивного. Темні значно міцніші і живучіші, ніж інші маги. 

- Вибач, що я наглядала за тобою, бо хвилювалась через твій стан, - невдоволено сказала я.

- Не бурчи, Тіно. Я пожартував. Дякую, що підлатала мене. Я б без тебе пропав, - промовив хлопець, мацаючи місце, де раніше у нього була рана.

- Тобі, і справді, пощастило. В яку халепу ти знову втрапив?

Арман Торенс розповів мені про свої сьогоднішні пригоди і про те, що Алексу вдалось впіймати двох типів, причетних до замаху на принца Річарда.

Слухаючи розповідь Армана, я відчула сором за те, що сприймала його, як легковажного блазня.

Ризикуючи власним життям, він, не роздумуючи, кинувся рятувати принца. Дуже сумніваюсь, що я б так змогла.

- Я піду прийму душ, а ти знайди мені, будь ласка, щось поїсти. Я такий голодний, що вже ладен гризти стіни, - промовив хлопець, піднімаючись з ліжка.

- Добре. Зараз піду на кухню і щось там попрошу.

Місцеві слуги добре ставилися до учасниць відбору, бо розуміли, що одна з них незабаром стане дружиною наслідного принца, а потім і королевою.

Працівниці кухні  з радістю наскладали мені цілу тацю різних смаколиків. Виявилося, що вони багато всього наготували, але учасниці відбору майже нічого не їли, бо дуже слідкували за своїми фігурами.

Повертаючись назад до кімнати, я чула, як мені вслід сміються інші служниці.

Цих дуреп веселило те, що моя господиня вирішила на ніч добряче наїстись.

Навіть не уявляю, що було б, якби вони дізнались, що моя господиня - це хлопець.

Коли я увійшла в нашу кімнату, Арман вже встиг перевдягтись у піжаму.

- Нарешті, - зрадів він, побачивши тацю з вишуканими стравами.

Я згадала, що сьогодні  майже нічого не їла і теж вирішила повечеряти разом з Торенсом.

- Яка смакота... Дякую, Тіно, що не дала мені вмерти з голоду.

- Як я могла допустити подібне? Завтра у тебе дуже важливий день - початок королівського відбору.

- Краще не нагадуй мені про це... - Важко зітхнувши, промовив хлопець.