Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шафа (збірка), Ольга Токарчук 📚 - Українською

Читати книгу - "Шафа (збірка), Ольга Токарчук"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шафа (збірка)" автора Ольга Токарчук. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:
красивий і показний, як гори в його Лівані.

Він киває головою і показує мені, що з кімнати 228 виходить пара стареньких. Я бачила вже їх колись по дорозі до ліфта. Він високий і сивий, трохи згорблений і тримається краще, аніж вона. Може, він молодший, а може, підписав якусь угоду з часом. Вона – маленька, висушена, трясеться, ледве ходить.

– Це шведи. Вона приїхала тут померти, – говорить Анжело, а він знає все.

Анжело, мабуть, жартує, але коли дивлюсь їм услід, бачу, що той старий більш аніж підтримує її, він її майже несе. Коли б він відступив, то вона впала б на землю, як пуста сукенка. Одягнені завше в бежеві та пастельні кольори, барви Готелю. Обоє зовсім сиві тим різновидом сивини, що забула вже всі гріхи.

Коли вони зникають у ліфті, заходжу до їхнього покою. Люблю прибирати цю кімнату. Роботи тут небагато: речі лежать на своїх місцях, ніби пустили коріння. В повітрі немає поганих снів чи збудження. Злегка прим'яті подушки свідчать про спокійний сон. У ванні охайно повішані рушники, складені зубні щіточки, вимиті чашки подвійно відбиваються в дзеркалі. Вся косметика – то звичайний крем, рідина для полоскання рота, скромні парфуми і туалетна вода. Коли стелю ліжко, вражає мене відсутність конкретного запаху. Так пахнуть діти. Їхня шкіра сама по собі не виділяє жодного запаху, ловить і утримує тільки запахи зовнішні: повітря, вітру, трави, прим'ятої ліктем, і чудовий солоний запах сонця. Так власне пахне ця постіль. Коли спиться без гріха, без далекосяжних планів, без бунту і розпачу, коли шкіра стає щораз тонша, швидше паперова, коли з тіла поволі тікає життя, як з химерної гумової забавки, коли бачиться минуле раз і назавжди доконаним і зачиненим, коли вночі починає снитись Бог, тоді тіло перестає позначати світ своїм запахом. Шкіра приймає запахи ззовні і смакує їх востаннє.

На столику, біля ліжка, лежать одна обіч одної дві книжки. Прислуховуюсь, чи ніхто не крутиться на коридорі, і роблю щось таке, чого мені не можна робити: відкриваю першу з них – це грубий зошит, хіба щоденник, бо на кожній сторінці – дата, а під нею тремтливим, округлим почерком написано щось зовсім незрозумілою мені мовою. Зошит списаний майже до кінця, зосталось лише кілька пустих сторінок. Друга книжка – то Біблія по-шведськи. Не розумію нічого, а, однак, усе видається мені знайомим. Червона стрічка закладена там, де починається Книга Екклезіаста. Пробігаю поглядом рядки і маю враження, що починаю все розуміти. Найперше знайомими стають окремі слова, а згодом цілі звороти виринають з пам'яті і змішуються з надрукованим. «Що є, то було вже воно, і що статись має – було вже, бо минуле відновлює Бог!» Найбільш таємничі слова Святої Книги.

Коли прибирання вже закінчене, ще присідаю на свіжозастелене ліжко. Приємно так зависнути на мить в існуванні. Потім дивлюсь на свої руки, роз'їдені рідиною для миття ванн, на свої виразно вже набряклі стопи в чорних капцях. Але моє тіло живе і переповнює шкіру. Нюхаю рукав своєї уніформи – пахне втомою, потом, життям.

Навмисно залишаю трохи того запаху в кімнаті 228.

Зачиняю двері та йду до комірчини. Ховаю пилосос, коробку з інвентарем, а потім знімаю рожево-білу уніформу і стою мить гола, без властивостей. Щоб Перевтілення могло відбутись у зворотному напрямку, мушу повернути на свої місця сережки, барвисту сукенку, поправити волосся і зробити макіяж.

Коли виходжу на залиту сонцем вулицю, минаю шотландця, що переодягається в під'їзді. Клітчаста спідничка лежить на волинці, а він застібає

модні діряві джинси.

– Я знала, що ти несправжній, – кажу.

Він підморгує мені і посміхається таємничо.

____________________________

Тексти представлено за публікацією в журналі «Всесвіт» №5-6, 2001.

1

Не турбувати.

2

Кімнату можна прибирати.

1 2 3 4 5 6 7 8 9
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шафа (збірка), Ольга Токарчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шафа (збірка), Ольга Токарчук"