Читати книгу - "Хибні мрії, Ліана Меко"

- Гаразд. Е.. дякую. Я піду. Мені ще треба до торгового центру зайти. І на пошту. Залишилося ще дві коробки. - Швидким потоком квапливого, нервового тарахтіння перериває його думки дівчина. Вона явно бентежиться і нервує, не розуміючи, чим викликана така реакція її співрозмовника. Робить невпевнений крок убік, ніби не бажаючи йти, чи хвилюючись, що він її не пропустить. Але Ігор, зчепивши щелепу, повертається корпусом, демонструючи, що він не має наміру її затримувати.

- Хай щастить. - Вимовляє крізь зуби, тож звучить це зовсім не так, як мало б. Ігор насправді щиро бажав їй успіху в її справі, але на доброзичливість і щирість у нього просто не залишилося відваги. Він злиться. Вона повинна якнайшвидше забратися звідси і припинити його хвилювати. Припинити стояти в цій небезпечно чіпляючій близькості, і дихати одним з ним киснем. Він більше не повинен бачити її, відчувати її запах, чути її голос. Він не повинен думати про неї.

Дівчина киває і неквапливо йде до виходу. Ігор стежить за нею очима та відчуває, як його ніби розламує на частини. Знову. Ця внутрішня боротьба між тим, чого він хоче, і тим, що він повинен робити. Душа його рветься слідом за дівчиськом, але розум твердить, що йому з нею не по дорозі. Він не може залишитися, не може піти за нею, не може спробувати… У книзі його життя немає місця для іншої історії, де він міг би бути близьким з цією дівчиною. У ній прописаний один-єдиний шлях, викреслений кров'ю, болем та образою. Хто його написав, і чи хоче Ігор йти цим шляхом – не варто навіть замислюватися. Це його життя, його доля, і воно може бути тільки таким, і ніяким іншим.