Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

Наступної миті мій чорно-сталевий дракон виявився зовсім поруч, завис майже вертикально, витягаючи свої лапи, щоб мене спіймати. Місцями його пластини були здерті і з ран сочилася червона, зовсім людська кров.

Я вдарилася об виставлені кінцівки, усвідомивши, що він не величезний. Або, точніше, що я сама стала в кілька разів більшою звичайного.

Розжарена шкіра сходила шипінням та парою від температури обороту. Зате я тепер точно знала, що це чуже та незнайоме ворушилося всередині.

Воно вирвалося на поверхню, виливаючи в переверт усю зібрану за останні дні енергію, і я якимось чином цілком ясно розуміла: без неї нічого не вийшло б. Просто забракло б сил, маси, енергії.

А ще раптом почали проявлятися спогади.