Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська» 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»" автора Дар'я Бура. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 90 91 92 ... 112
Перейти на сторінку:
«шантрапи», яка уявляла з себе великих «воїнів». Ну що це могли бути за допити? Було з їхнього боку і фізичне насилля, але вони його застосовували, певно, заради розваги чи з люті та власної неспроможності. Могли вдарити, але психологічний тиск був потужніший: регулярно погрожували, що розстріляють нас. Побої й знущання найбільше собі дозволяли якраз «казачки» — вони взагалі без гальм, готові на будь-що, чекати від них можна було чого завгодно. Окрім «казаків», ще був один випадок з якутами, які теж не гребували тортурами. Як я для себе аналізував у полоні, то місцеві «сепари» до кадрових військових не проявляли такої жорстокості, як, приміром, до добровольців чи місцевих проукраїнських активістів. Водночас «казаки»-якути могли що завгодно вчудити: це залежало від їхнього настрою — ніколи не знаєш, що в них у голові. Дикі. Це люди, які відчувають безнаказаність за будь-який свій вчинок, люди, яких відправили сюди вбивати, мучити й глумитися — і це їхнє основне завдання на Донбасі.

Для мене їхні тортури й побиття були абсолютно незрозумілими: я не міг втямити, нащо полонених так бити, так над ними знущатися. Ми ж також брали тих «ополченців» у полон, але змісту катувати ми ніколи не бачили. Для чого? Якщо це ті, кого ми можемо обміняти на своїх побратимів. Тому ми їх не били. А ті, хто робив таке з нами, це, мабуть, просто з дитинства ображені люди. Або ж психічно хворі. Бо інших пояснень цьому в мене немає. Ба більше, нас так не катували, як людей в «Ізоляції», і коли я наслухався історій звідти, коли вже був у колонії, то мені волосся дибки ставало. Це звірства, які не можуть мати логічного пояснення. Не кожна людина фізично здатна пережити ці тортури, тому й бувало, що люди не поверталися з полону, а віддавали Богові душу в підвалах.

• Зведення новин

«ДНР» заявляє про ультиматум українським військовим організовано покинути Дебальцеве без зброї і техніки.

Про це заявив «глава ДНР» Олександр Захарченко.

• У Дебальцевому бойовики поновили артобстріли житлових будинків і об’єктів інфраструктури.

Про це повідомляє начальник ГУ МВС у Донецькій області В’ячеслав Аброськін в Фейсбук.

• У Горлівці на Донеччині бойовики «Градом» з району залізничної станції обстріляли центр міста.

Про це з посиланням на місцевих мешканців повідомив глава облуправління МВС Донеччини В’ячеслав Аброськін.

• У неділю бойовики з танків двічі обстріляли позиції сил АТО в Широкиному під Маріуполем, внаслідок чого загинули 5 бійців полку «Азов», ще 22 людини отримали поранення, з них четверо представників Збройних сил, 18 — «Азова».

Про це на своїй сторінці у Фейсбук повідомляє «Оборона Маріуполя».

• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 5 військових, ще 25 дістали поранення.

Про це розповів речник АТО Андрій Лисенко.

• Сьогодні, близько 12.00 терористи обстріляли з важкого озброєння м. Донецьк. Внаслідок обстрілу постраждав мікрорайон Панфіловка, що у Київському районі Донецька.

Про це повідомляють прес-центр АТО та прес-служба Міністерства оборони.

17 лютого 2015 року

Впродовж ночі з 16 на 17 лютого в зоні проведення АТО спостерігалось незначне зменшення кількості обстрілів позицій українських військ.

Водночас бойовики зосередилися на Дебальцівському напрямку, повідомляє прес-центр АТО.

Загалом протягом ночі противник 15 разів вів вогонь по українських позиціях.

• Штаб АТО заявляє, що українські військові контролюють трасу «Артемівськ — Дебальцеве» і селище Логвинове Донецької області.

Про це заявив речник штабу АТО Анатолій Стельмах, повідомляють «Українські новини».

• За минулу добу в зоні проведення АТО загинули 5 військовослужбовців, ще 9 отримали поранення.

Про це повідомив речник АТО, полковник Андрій Лисенко.

• Бойовики штурмують Дебальцеве, під їхнім контролем уже частина міста, місто фактично перебуває в оточенні.

Про це повідомив в.о. начальника прес-служби Генштабу Владислав Селезньов.

• Бойовики у вівторок захопили частину міста Дебальцеве.

Про це повідомив речник АТО Андрій Лисенко.

За його словами, 17 лютого ситуація в районі Дебальцевого є надзвичайно складною і змінюється практично щогодини.

«Терористи не дотримуються режиму припинення вогню, цілодобово обстрілюють місто та околиці, здійснюють диверсійно-терористичні акти, штурмують позиції сил АТО, обстрілюють місто та прилеглі села», — сказав Лисенко, зазначивши, що терористи намагаються за будь-яку ціну захопити Дебальцеве.

18 лютого 2015 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

[Дебальцеве]

ВЛАДИСЛАВ ЖИВКОВИЧ («ХОТАБИЧ») (30.07.1975 — 18.02.2015), 25-ий батальйон «Київська Русь»

Напередодні загибелі, 17 лютого, «Хотабич» зателефонував дружині й попри поганий зв’язок дуже хотів поговорити, і ця кількахвилинна розмова таки відбулася: перепитували одне одного, повторювали, передзвонювали, коли зв’язок й геть лягав, але говорили.

А наступного дня Наталя захотіла сама задзвонити чоловікові, але його мобільний ніхто не взяв: Наталя цілий день слухала довгі гудки в слухавці, але голосу чоловіка так і не почула. Тоді вони почали пошуки з дітьми й обдзвонювали всіх волонтерів, активістів, побратимів і просто хлопців із «Київської Русі». Але ніхто не знав, де «Хотабич».

А ввечері жінці подзвонили й сказали: загинув. Наталя відкрила соцмережі й прочитала повідомлення: «Владислав Живкович. Київська Русь. Загинув як герой при виході з Дебальцевого».

Владислав Живкович

— Не пригадаю, хто саме це написав, мабуть, штаб АТО, а може, батальйон чи навіть хтось із волонтерів. Добре, що я це не прочитала спершу там, а мене повідо-мили до цього. У цей день смерті... я вела урок у школі, мені стало так погано, що я відпустила із заняття дітей і мусила вийти на вулицю і випити води. Я навіть сама собі не могла пояснити, у чому справа й що зі мною. Було так зле: голова крутилася, ноги підкошувалися, і якось аж холодно стало... Ну а вже згодом, співста-вивши дні й години, почувши всі спогади хлопців,я з’ясувала, що приблизно тоді, в обідню пору 18 люто-го, Влад загинув — загинув під час того адського виходуз Дебальцівського «котла». Думаю, я просто це відчула, ні, не думаю, я певна в цьому. Мені було боляче, бо боляче було Владу.

ВІКТОР КОРЕНІВСЬКИЙ (13.06.1981 — 18.02.2015), 128 ОГПБр

— Не можу набрати тебе, Оленко, бо якщо почую твій голос і дітей, то, напевне, як покладу слухавку, я все тут просто кину й пішки рушу додому. Не можу без дітей, не можу без тебе, без ваших обіймів і голосів.

Писав Віктор Коренівський, тримаючи останні дні оборони Дебальцівського плацдарму, але розуміючи, що вціліють не всі.

1 ... 90 91 92 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»"