Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

Ворон не знав, що спричинило катаклізм. Але лавина, під яку він потрапив, була такою, що він не міг вибратись.

Після тієї ночі у нього, Софія професійно ігнорувала його. Дениса дратував не сам факт того, що вона його уникає, а скоріше те, як вона це робить. Аж надто вправно у неї все виходило. Настільки вправно, що в нього не було жодного приводу для якоїсь, навіть найменшої, претензії.

Все почалося з безневинного дзвінка. Денис зателефонував їй, запитав, як вона провела день, що їла, як почувається. Софія переконала його, що все гаразд. І коли він сказав, що зможе приїхати до неї ввечері й вони разом прогуляються, вона відмовилася, аргументувавши своє небажання з ним зустрічатися банальним «Я сьогодні вже находилася». А отже, йому приїжджати не варто. Коли Денис толерантно відступив, то міг заприсягнутися, що почув, як дівчина полегшено видихнула у слухавку.

Після того, вона запевнила його, що як тільки погано почуватиметься, відразу повідомить. Тоді побажала приємного дня і відключилися.

Це була перша відмова у цілому зорепаді «ні» в різних варіаціях.

Чи можна піти на огляд у жіночу консультацію разом з нею? Вона вже була у лікаря. Чи не буде вона проти, якщо заїде до неї? Загалом не проти, але її того ранку/дня/вечора, який пропонував Денис, вдома не буде. Або вона буде не сама. Або буде працювати над замовленням.

Коли у нього з’являвся вільний час, то у Софії його не було: то горів білет у кіно, то запис до стоматолога.

Їй не потрібні були дорогі вітаміни, свіжі фрукти. Вона відмовлялася від допомоги по дому, – траву їй покосив сусід, а продукти на місяць привіз тато. Софія не просила його підвезти її кудись чи звідкись забрати, – хоч він пропонував це тисячу разів.

Зневірившись, Денис у неділю покинув ресторан, у якому саме проводили нагородження «Люди – досягнення року» і поїхав просто до її будинку.

І звичайно, саме цього дня Софії вдома не було. Він набрав її та поцікавився, де вона. Дівчина відповіла, що гостює у подруги. На його запитання, коли вона повернеться, Софія відповіла щось середнє між «в іншому столітті» та «йди до біса».

Розуміючи, що якщо він стовбичитиме під її домом, Софія може взагалі не повернутися, Денис був змушений поїхати.

Дівчина відмовляла у зустрічах, ні разу не зателефонувала сама, скупо відписувала на його повідомлення.

Дійшло до того, що попри те, що вони спілкувалися щодня, не бачилися цілий місяць.

Цілий. Чортів. Місяць.

І зараз, сидячи у вітальні сестри з чашкою охололого чаю, який навіть не пригубив, Денис знову писав Софії.

На його невимушене «Як справи?», вона відповіла кинувши фото своєї вечері. Цього разу це був стейк з сьомги на сковороді-гриль з броколі та спаржею. Професійним оком, Денис зауважив, що і кольори, й розташування страви на тарілці, – чудове.

Дивлячись на її відповідь, Ворон потарабанив пальцями по столі, роздумуючи над тим, що б ще написати їй. Зрештою, відіслав їй:

«Я приїду до тебе завтра»

Він вже не питав, а заявляв.

«Я завтра буду цілий день у батьків»

На сьогодні він їй нічого не пропонував, бо Софія ще кілька днів тому писала, що у неї гостює подруга, яка не в курсі її цікавого стану.

– Як Софія? – запитала Аліса.

Сестра клеїла в альбом фото з річниці батьків, а Микита грав з донькою на килимку посеред кімнати.

– Вечеряє. Рибою, – відповів Денис, намагаючись здаватися безпристрасним.

– Справді? А минулого тижня, коли ми їли в кафе, вона казала, що від риби її нудить. Хоча, зараз вечір, а ми їли вранці, тож її нудота може бути пов’язана з часом доби, а не…

– Стривай! Ви бачилися? – Денис навіть підвівся, ніби таким чином буде простіше засвоїти щойно отриману інформацію.

– Ну, так…

– Якого дідька? Чому я про це нічого не знаю? – обурився брат.

Аліса нічого не відповіла. Але кинула на нього такий тяжкий погляд, що він сів на місце.

– І часто ви зустрічаєтеся?

– Раз в тиждень. Відколи ти нас познайомив.

Отже, з його сестрою Софія має час зустрітися, а з ним ні?

– Софія багато питає у мене про перебіг вагітності, іноді просить пораду.

– Які ще, до чорта, поради?

– Жіночі, – огризнулася.

– Вона повинна радитися зі мною, з батьком її дитини, а не з тобою!

– Якщо у твоїй матці не росте малюк, то тобі нічого їй сказати! – розізлилася сестра.

– Трясця…, – почав Ворон, але його перебили.

– Слідкуй за словами, – спокійно зробив зауваження Микита.

– Міра ще надто мала, аби повторювати лайку за мною.

– Так. Але мені не подобається, як ти спілкуєшся з моєю дружиною! –

– Ти про це знав? Знав, що моя сестра бачиться з моєю… Софією? – розлючено кинув Микиті, який подавав деталі конструктору для Міри.