Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

– Так, – спокійно відповів. – Але мене дивує те, що ти про це не знав.

Остання фраза ніби різонула Дениса. Як він міг про це знати, якщо Софія нічого про себе не розповідала? А він сам би й не докумекав про таке запитати…

– Коли ви бачилися востаннє?

– У неділю.

Ця відповідь добила чоловіка. Бо саме у неділю він стукав у закриті двері. А коли подзвонив, то Софія навіть не спромоглася сказати йому, що поряд з нею його сестра. Була б у Софії зустріч з якось іншою подругою, – він би зрозумів. Але вона була з його сестрою!

– Ти сердишся? – здивувалася Аліса.

– Ні, – гаркнув. – З чого ти це взяла?

І перш ніж сестра розкрила рот, щоб назвати конкретні ознаки того, що Денис сердиться, він додав:

– Мені потрібно іти.

І не чекаючи на запитання чи заперечення, кинувся геть з їхньої квартири. Тепер на нього були розгнівані дві вагітні жінки. От тільки претензії Аліси були йому зрозумілі. А от що з Софією, – Ворон не міг втямити.

У нього була точка відліку: ніч у його квартирі. Проте, об які думки він не бився головою, зрозуміти, що змусило Софію так ставитися до нього не міг.

Він дав їй вибір і вона обрала гостьову кімнату. Можливо йому варто було бути настирливішим? А раптом для Софії просто прийти в його спальню було надто складно? Можливо вона чекала його в іншому ліжку та образилася, бо він не прийшов?

Від цих «можливо» та «раптом» у нього розпочалася мігрень.

Денис вже відкрив водійські дверцята, як його відштовхнув у бік Микита.

– Я поведу.

– Це ще навіщо? – спалахнув.

– Ти не в тому стані, щоб керувати.

Ворон лише вилаявся, але перейшов до пасажирської сторони.

– І куди ти мене повезеш? – запитав Денис, коли зрозумів, що друг їде в іншу сторону від дороги, яка веде до його квартири.

– Виговоритися треба, – пояснив Микита.

– Я не в настрої тебе слухати.

– Так і не мені виговоритися потрібно, а тобі, – відсік.

Далі вони їхали мовчки. Микита спинив машину біля хорошого нічного клубу.

– Тут говоритимемо, – відповів на німе питання друга. – Я тебе знаю, Денисе, лише хороше бренді тобі язик розв’яже.

Чоловіки зайшли у клуб, зайняли місце у дальньому кутку залу, куди не долинала музика і не потрапляли погляди чужих очей. Микита замовив хороший алкоголь, закуску та сік. Коли офіціантка все принесла, він налив Денису бренді, а собі яблучний сік.

– Я за кермом, – нагадав.

Ворон був настільки виснажений, що навіть не збирався сперечатися. Скільки він не пив? З того дня, коли познайомився з Софією. Як тільки вони зустрілися, у нього не було потреби в алкоголі. Та й зараз не було. От тільки він сам розумів, що хоче комусь відкритися. І Микита був найкращим варіантом. А без випивки він і слова з себе не видушить.

Одним махом Денис влив у себе перший стакан. І як тільки відчув, що венами розтікається приємне тепло, друг йому видався психіатром, який знає відповіді на всі його «можливо» і «раптом».

– І…, – підштовхнув його Микита.

І Денис розповів. Про те, як не бажав загрузнути у рутині стосунків та шлюбу. Випив. Як заплатив медсестрі, щоб підкинула йому здорових кандидаток. Ще хильнув. Як познайомився з Софією. Черговий ковток. Про контракт. Зрештою, Денис зізнався у тому, що дівчина ігнорує його.

– То ти боїшся, що Софія не дотримуватиметься контракту й відгородить тебе від дитини? – запитав Микита після довгої паузи.

– Ні. Софія не така. Вона б ніколи не забрала у мене дитину.

– Тоді що не так?

– Я не хочу, щоб вона відгороджувалася від мене, – це відкриття далося йому нелегко.

– Навіщо тобі це?

– Як це навіщо? Вона матір моєї дитини!

– Вона буде матір’ю твоєї дитини. А ти батьком її дитини. Все так, як передбачено контрактом.

– Але мені мало того, що передбачено контрактом! – сердився на друга, який зовсім не розумів його.

– Мало? Тоді що додатково ти хочеш від Софії? Може вона погодиться вписати це у договір?

– Та чхав я на той договір! Вона мені потрібна! Вся і зі всім!

– «Вся і зі всім» – це стосунки, – пояснив.

– Отже, мені потрібні стосунки! З Софією!

Вперше за вечір Микита усміхнувся.

– Вона така добра. І розумна. І красива. І сексуальна, – розговорився Ворон. – І з нею так просто в побуті! А ще, в неї тюль на вікнах! Ну хто зараз вішає тюль? У всіх рулети й жалюзі. А тюль – це ж так затишнооо, – тягнув слова.

– Тоді купи собі тюль, – зареготав з п’яного друга Микита. – Або запропонуй Софії зустрічатися з тобою.

– Це буде складно…

– Вона вже вагітна від тебе. Що тут складного?