Книги Українською Мовою » 💛 Молодіжна проза » Наречені на свята, Лана Кохана 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречені на свята, Лана Кохана"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречені на свята" автора Лана Кохана. Жанр книги: 💛 Молодіжна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 146
Перейти на сторінку:
***

***

Спускаючись сходами, я зачула голос Дарини. Вона з притаманним їй завзяттям бажала трійці щасливої дороги. Їх упіймали коло дверей: пані Горчук обіймала Андрія, Галина — Павла, а Наталя, користуючись моментом, задкувала до вішаків. Ніби направду вірила, що як одягнеться, то її черга обіймашок омине.

— А ти куди зібралася? — потягнула за ремінець мого наплічника Злата.

— Додому, — поправила я рукав і згадала: — Ой, точно, твій жакет!

Я віддала Тимошеві наплічник, зняла жакет і протягнула той Златі. Вона не ворухнулася, тільки міцніше стисла щелепу.

— Закину до твоєї кімнати, — сказала я й пішла.

Позаду почулося шипіння:

— І ти її просто відпустиш? — Златине.

— А шо мені їй, по-твоєму, руки заламувати? — Тимошеве.

Дарину мій від'їзд теж не розрадив, але вона не намагалася відмовити мене — лише протягнула Трету.

— Я не можу, — спинила руки на півдорозі.

На Різдво ж не можна нічого з дому віддавати. Гадаю, «нікого» це вірування також стосується.

Дарина опустила щеня на підлогу. Трета впевнено протопала до мене, устала на задні лапки, спершись передніми на мою ногу, і потягнулася.

— Вважай, вона сама з тобою йде, — махнула рукою Дарина, а Трета дзявкнула.

— Цуценя може бути в машині, але лише в переносці, — указала на неї пальцем Ната.

На прохання мами Захар приніс з горища одну. Я знов не наважувалася її взяти. Мені-то байдуже, а от Дарина в таке вірить. Позичу щось із дому — чигатиме втрат у новому році.

— А це дарунок! — зрештою вирішила вона, і всучила мені переноску: — Не повертай. Тільки сама вертайся!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 91 92 93 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречені на свята, Лана Кохана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречені на свята, Лана Кохана"