Читати книгу - "Гірка правда"

інуїтів постала організація на зразок ОУН, яка б поставила собі метою вигнати вогнем і залізом усіх "чужинців" з Канади й США, а серед них теж українців, котрі сто років тому поселилися на цьому континенті, які приїхали сюди після І і II світових воєн? І як би дивилися українські націоналісти на методи, стосовані ними ж у відношенні до польського населення в Західній Україні? Чи схвалювали б вони методи застосовувані ОУН-УПА на Волині Й в Галичині 1941-1945 років?

Був час, коли волинські бояри запросили на Володимиро-Волинський престол литовського князя, бо свої вимерли. То й його нащадки - теж "зайди"?

У світі існує природне право переможців. Історія реєструє загально знані факти, що на завойованих землях населяють своїх людей. Була й економічна, торговельна експансія. Так на території України постали грецькі міста. Після упадку Київської Русі сотні років панували на Україні литовці, поляки, росіяни. Коли почалося поселення поляків в Західній Україні? Не вглиблюючись у нюанси, можна сказати, що понад 500 років тому. Поляки були запорізькими козаками. На території України були поселені німці, з якими прийшло теж магдебурзьке право. Як було сказано, в другій половині ХІХ-го століття на Волині поселилися чехи. На Україні жило багато євреїв. І не тому, що їм було там погано, а тому, що їм там було краще, ніж деінде.

Расовий підхід в "очищуванні терену", стосований ОУН - був злочином. Він був наслідком програмних засад ОУН.

Отже - ворог був. На нього вказували емісари ОУН. Вони завербували собі прихильників, які й стали по селах вожаками, станичними. Пам'ятаймо, що в час окупації на Волині фактично, як і в усьому Райхскомісаріаті України, не діяли суди, правосуддя не існувало. Ще де стояли німецькі гарнізони, там можна було знайти проблематичний захист. Але ж по селах навіть такого захисту не було. Влада була в руках того, хто мав силу, тобто зброю. Силу мала ОУН, яка організувала адміністрацію і поліцію.

Самооборонні Кущові Відділи (СКВ)

Власне: ОУН поставила собі завдання залучити все населення до збройної боротьби проти "займанців", що видно зі сформулювання цитованих завдань ОУН. Це вже було після арешту Бандери і Стецька, але машина вже була пущена в рух. Методом залучення до співпраці з ОУН був, між іншим, терор, застрашування. Єдиною збройною силою на волинській землі була ОУН. Вона й організовувала правдою й неправдою маси українського населення в так звані Самооборонні Кущові Відділи. По селах ОУН мала вже своїх провідників. Це вони виконували організаторську роботу ОУН.

У квітні 1942 p., відбулася Друга Конференція ОУН (б -В.П.), яка враховує близьку можливість збройної боротьби за українську державність у слушний час,... Крайовий Провідник на Північно-Західних Землях видав доручення творити Самооборонні Кущові Відділи (СКВ), розміром роя чи чоти, зложені (складені - В.П.) з місцевих людей, які хапалися за зброю, коли треба було... після відходу ворога (після нападків - В.П.) члени СКВ поверталися до своїх занять. Влітку і восени 1942 р. постало безліч таких СКВ на Поліссі і Волині. [272]

Відділи УПА

Отже - емісари ОУН з Галичини, які прибули на Волинь і Полісся, виконали своє завдання, самооборонні кущові відділи постали, прийнявши облудну для себе назву. Вони -не оборонялися, вони - нападали, після чого "поверталися до своїх занять." Це були озброєні відділи, яких не треба було ні кормити, ні зодягати, ні квартирувати. Вистачило свиснути - і "військо" готове. З сокирами, вилами, дрючками, ато й з вогнепальною збоєю.

Спочатку не було зорганізованої Української Повстанської Армії. Вона поставала поступово. Але жила ідея, принесена з Галичини на Волинь і Полісся, створити таку армію, яка б викинула з території України "зайдів", яка б позбулася їх назавжди. Саме на хвилях цієї ідеї, не виключено, що без повної свідомості мети, почали на Поліссі й Волині організуватися лісові збройні відділи. Так восени 1941 р. з розформованої поліції, яка була під командуванням Тараса Бульби-Боровця, постала "Поліська Січ". Немає потреби входити в подробиці щодо назв і початкового підпорядкування збройних груп на Волині і Поліссі, вистачить сказати, що поляки, жителі північно-східної Волині (тієї, що була під Польщею) і південного Полісся (теж того, що було під Польщею), довгий час казали, що мордують їх "бульбівці", а не бандерівці. Несуттєвим тут є теж і те, чи Тарас Бульба-Боровець, котрий у написаній собою книжці показує себе як прихильника Української Народної Республіки, а не ОУН, зокрема ж ОУН-б, чи він керував політикою винищування поляків. Важливим є ствердження, що підпорядковані йому збройні групи мордували поляків. Тарас Бульба-Боровець показує себе у своїй книжці майже демократом, гуманістом[273] і каже, що все, що погане, тому винні бандерівці.

Важливим і безспірним є факт, що 1943 р. бандерівці силою підпорядкували собі збройні відділи Тараса Бульби-Боровця, вже до своєї УПА, а сам Тарас Бульба-Боровець спочатку діяв від імені і згідно з інструкціями Української Державної Влади, тобто ОУН-б, покликаної "Актом 30 червня",[274] але згодом Микола Лебедь виніс заочні вироки смерті на весь штаб "Поліської Січі" - УПА Тараса Бульби-Боровця й наказав підлеглій йому, як провідникові ОУН на ЗУЗ, С.Б. - Службі Безпеки, за всяку ціну виконати ті вироки.[275] Справа не в особах, отже не в Бульбі-Боровцю чи в Климові-Легенді, а в відділах, які впроваджували в життя політику ОУН.

Ті відділи, організовані на зразок війська,