Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 1. Вечори на хуторі біля Диканьки, Микола Васильович Гоголь"

Ніч проти Купала вважається надзвичайною — сповненою чудес і чар: «чути мову звірят, рослини ходять з місця на місце, цвітуть чудодійні квітки, а між ними й папороть» (Іларіон (митрополит). Дохристиянські вірування українського народу: Історико-релігійна монографія. — 2-ге вид. — К., 1994. — С. 294).

Слов’яни вірили, що тільки цієї дивовижної ночі трапляється чудо квітнення папороті — єдиний раз на рік розкривається срібляста, схожа на вогник, квітка. Хто її зірве, повинен тікати, не озираючись, попри намагання чудовиськ та відьом відібрати квітку, власникові якої відкриватимуться зачаровані скарби. Хто ж обернеться, загине або збожеволіє. В українській міфології папороть асоціюється також із забуттям, якого, певніше за все, потребує власник квітки папороті, бо часто платою за її здобуття (як і скарбу від нечистого) є пролиття крові, скоєння злочину фізичного чи морального, продаж душі.

Цієї ночі, що «звичайно дуже темна, і чари найсильніші» (Там само), активізувались і темні сили, той же Купало, який вимагав принесення жертв. Але залишатися в хаті в ніч проти Купала — гріх, бо тільки в цей час відкривається Небесна брама «і всі моління людей чують боги» (Войтович В. Українська міфологія. — К., 2002. — С. 260). Трави набирають найбільшої цілющої сили, а купальська роса надає краси умитому нею обличчю.

Тому обов’язковим у вечір перед святом (вечір проти Івана Купала) було дотримання певного ритуалу, який допомагав зберегти здоров’я, примножити добро і захиститися від нечистої сили. До купальських обрядів належить співання так званих купальських пісень (за заувагою митрополита Іларіона, «в Росії купальські пісні майже невідомі». — Зазн. праця), збирання трав і квітів, плетіння вінків, стрибання через вогонь, запалення вогняного колеса і його скочування в річку як символічний поворот сонця на зиму, пускання вінків за водою, ворожіння на щастя й одруження, а також обов’язкове виявлення відьом та їхнє символічне знищення (див.: Славянская мифология: Энциклопедический словарь. — М., 1995. — С. 201). Гоголь поєднує канонічні складники чарівної казки про винайдення скарбу з елементами страшних казок, майстерно переплітаючи їх з алюзіями та ремінісценціями із сучасної йому літератури, і не тільки романтичної.

Так, у «Книзі всякої всячини», окрім записів про одяг дівчат та жінок, весільний звичай перевдягатись у циган, окремо занотовано відомості про папороть: «Папороть (по-русски — папоротник или кочедыжник, bilex) квітне вогняним цвітом тільки опівночі під Іванів день, і хто встигне зірвати його, і буде такий сміливий, що встоїть супроти всіх примар, котрі йому уявлятимуться, той відшукає скарб». Синонімічні назви російською та латиною дають підстави говорити про літературне джерело запису, яким сьогодні вважають популярні у часи Гоголя книги з описами «чародійних» цілющих трав та квітів.

Іншими можливими літературними джерелами гоголівської повісті, в яких віднайдено вірогідні паралелі, що належать до широкого спектру передромантичної та романтичної літератури, вважаються перша частина «Фауста» Ґете (1808), повість Л. Тіка «Чари кохання» (1812), балада В. Скотта у перекладі В. Жуковського «Замок Смальгольм, або Іванів вечір» (1824), повість А. Погорєльського «Лафертівська маківниця» (1825) та ін. Знав Гоголь і баладу П. Гулака-Артемовського «Пан Твардовський» (1827), що своєю чергою була відлунням духовного вірша «Псальма св. Василію» та апокрифів про життя св. Василія, архієпископа Кесарії Каппадокійської, які мали велике поширення в Україні.

Опыт переложения украинских повестей Гоголя на малорусское наречие Д. Мордовцева з передмовою перекладача російською мовою і перекладом «Предисловия пасечника Рудого Панька» та «Вечера накануне Ивана Купала» // Малорусский литературный сборник. — Саратов, 1859. — С. 154‒178.

Вечір напередодні Івана Купала / Пер. Д. Мордовцев // Гоголь М.В. Вечори на хуторі близь Диканьки. — Львів, 1864. — Т. 1. — С. 79‒109.

Вечір напередодні Івана Купала // Свобода. — Л[ьвів], 1909. — № 14‒19 (8 квіт. — 13 трав.).

Вечір перед Іваном Купайлою / Пер. П.Г. // Перший Крок. — 1918. — Січ.—лют. — С. 33‒37.

Вечір проти Івана Купайла / Пер. Д. Ревуцький. — К.: Кпигоспілка, б.р. — 24 с.

Вечір проти Йвана Купайла / Пер. Д. Ревуцький // Гоголь М.В. Твори: В 5 т./ Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1929. — Т. 1. — С. 69‒56.

Вечір проти Івана Купала / Пер. Д. Ревуцький // Гоголь М. Страшна помста та інші оповідання. — Львів, 1933. — С. 95‒113.

Вечір проти Івана Купала // Гоголь М. Вибрані твори. — К.; X., 1935. — С. 38‒46.

Вечір проти Івана Купала // Гоголь М. Вечори на хуторі біля Диканьки: Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. — К., 1950. — С. 35‒49.

Вечір проти Івана Купала / Пер. І. Сенченко // Гоголь М. Твори: В 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 95‒110.

Майська ніч, або утоплена

Повість уперше надрукована 1831 р. у першій книзі першого видання «Вечорів».

О.О. Смирнова (1809‒1882), близька приятелька й повірниця Гоголя, вважала, що у творі знайшли втілення дитячі переживання письменника. У спогадах вона переповіла довірене їй митцем відчуття страху, як найбільш інтенсивної за емоціями події у його п’ятирічному віці: «Я сидів один у Василівці. <…> Сутеніло. Я зіщулився у куточку дивана й серед повної тиші прислухався до стукоту довгого маятника старовинного настінного годинника. У вухах шуміло, щось насувалося і відходило кудись. <…> Раптом слабке нявчання кішки порушило пригнічуючий мене спокій. Я бачив, як вона йшла потягуючись, а м’які лапи слабко стукотіли кігтями по половицях, і зелені очі іскрились недобрим світлом. Мені стало моторошно». Відлунням пережитого жаху став епізод, коли мачуха, обернувшись на страшну чорну кішку,