Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

— Де ти, Дарлінґтоне? — прошепотіла Алекс. — І чи можеш ти мені пробачити?

— Алекс.

Дівчина підскочила.

Доус стояла на вершечку сходів з навушниками на шиї та кухонним рушником у руках.

— Тернер повернувся. Він хоче дещо нам показати.

Алекс забрала з арсеналу шкарпетки й приєдналася до Тернера з Доус у вітальні. Вони сиділи пліч-о-пліч перед громіздким ноутбуком, однаково насупившись. Тернер перевдягнувся в джинси й сорочку, однак не втратив елегантності, а надто поряд з Доус.

Він помахав Алекс, запрошуючи її ближче, обіч нього лежав цілий стіс якихось тек.

На екрані Алекс побачила чорно-біле відео чогось схожого на в’язничний коридор, уздовж якого до камер рухалася вервечка ув’язнених.

— Подивися на час, — підказав Тернер. — Це приблизно о тій самій годині, коли ти попрямувала до місця злочину.

Чоловік натиснув на кнопку відтворення, і ув’язнені посунули вперед. У кадрі з’явилася велетенська постать.

— Це він, — озвалася Алекс. Це точно був Ленс Ґрессанґ. — Куди він пішов?

— Він повернув за ріг, а потім просто зник.

Детектив натиснув кілька клавіш, і на екрані під іншим кутом з’явився інший коридор, проте Алекс ніде не бачила Ґрессанґа.

— Ось перший номер у предовгому списку речей, яких я не розумію: чому він повернувся?

Тернер знову натиснув на клавіші, тепер Алекс побачила широкоформатне зображення чогось схожого на лікарняну палату.

— Ґрессанґ повернувся до в’язниці?

— Правильно. Він в ізоляторі зі зламаною рукою.

Алекс пригадала, як хруснули кістки, коли вона вдарила його патером. Але якого дідька Ґрессанґ повернувся до в’язниці, щоб чекати вироку?

— Це для мене? — поцікавилася Алекс, киваючи на теки.

Тернер кивнув.

— Тут усе, що в нас є просто зараз на Ленса Ґрессанґа й Тару Гатчинс. Дивися скільки завгодно, але сьогодні ввечері я їх маю повернути.

Алекс перенесла стіс на оксамитову канапу й улаштувалася там.

— Із чого раптом така щедрість?

— Я впертий, а не тупий. І знаю, що бачив. — Тернер відкинувся на стільці. — Тож послухаємо, Алекс Стерн. Ти вважаєш, що Ґрессанґ не скоював убивства. А хто за це відповідальний?

Дівчина розгорнула верхню теку.

— Не знаю, але певна, що Тара мала зв’язки принаймні з чотирма товариствами, та ще нікого не зарізали за випадковий двадцятидоларовий пакетик, тож ідеться не про жменю трави.

— Як ти нарахувала чотири товариства?

— Я принесу дошку для записів, — запропонувала Доус.

— Це магічна дошка? — уїдливо поцікавився Тернер.

Доус похмуро глипнула на нього.

— Усі дошки для записів магічні.

Вона повернулася зі жменею маркерів і білою дошкою, яку обіперла на камінну полицю.

Детектив потер лоба рукою.

— Гаразд, давай мені свій список підозрюваних.

Алекс раптом засоромилася, як бувало, коли її просили розв’язати перед усім класом складну математичну задачу, але взяла в Доус синій маркер і підійшла до дошки.

— Чотири товариства з Древньої Вісімки можуть мати зв’язок з Тарою Гатчинс: «Череп і кістки», «Сувій та ключ», «Рукопис» і «Книга та змія».

— Древньої Вісімки? — перепитав Тернер.

— Дому Серпанку. Товариств із гробницями. Вам слід прочитати свій примірник «Життя Лети».

Детектив відмахнувся.

— Починай з «Черепа і кісток». Тара продавала траву Тріппові Гельмуту, але я не бачу, як це може стати мотивом для вбивства.

— А ще вона спала з Тріппом.

— Гадаєш, це було чимось більшим за випадковий зв’язок?

— Сумніваюся, — зізналася Алекс.

— А що, як Тара так гадала? — невпевнено втрутилася Доус.

— Думаю, Тара знала, що до чого. — Повинна була знати. І завжди тримати в голові. — Однак Тріппова родина володіє по-справжньому давніми статками. Можливо, вона намагалася витягнути щось із нього.

— Це звучить, наче сюжет мильної опери, — відрубав Тернер.

Він не збирався легко здаватися.

— А що, як вони торгували чимось серйознішим? Не просто драпом? Я думаю, що старшокурсник на ім’я Блейк Кілі купував у них наркотик, який називають Достойницею.

— Це неможливо, — заперечила Доус. — Він росте лише...

— Я знаю, на вершині якоїсь гори. Але Блейк купував його в Тари з Ленсом. Тріпп казав, що бачив Тару з Кейт Мастерс, а Кейт — представниця «Рукопису», єдиного товариства, яке має доступ до Достойниці.

— Вважаєте, що Кейт продала Достойницю Тарі й Ленсу? — перепитала Доус.

— Ні, — заперечила Алекс, подумки оцінюючи свою ідею. — Я вважаю, що Кейт заплатила Тарі, аби та знайшла спосіб вирощувати її. Ленс і Тара жили під самою Школою лісового господарства, поряд з Теплицями Марша. Кейт хотіла позбутися посередника. Забезпечити «Рукопис» власним товаром.

— Але тоді... як наркота потрапила Блейкові в руки?

— Можливо, Тара з Ленсом стали вирощувати Достойницю власноруч і продали її Блейку. Гроші є гроші.

— Але це було б...

— Неетично? — підказала Алекс. — Безвідповідально? Наче дати малюку-соціопату магічне мачете?

— Як саме діє цей наркотик? — Голос Тернера звучав мляво, наче детектив не був певний, що мусить це знати.

— Він робить тебе... — Алекс завагалася. «Слухняним» було неправильним словом. «Палким» теж не пасувало.

— Служкою, — озвалася Доус. — Твоє єдине бажання — служити.

Тернер похитав головою.

— Тож, дайте-но мені вгадати, це не регламентована речовина, адже ніхто про неї ніколи навіть не чув, аби якось її регламентувати. — Вираз обличчя в нього був такий самий нездоровий, як тоді, коли він побачив зцілення Алекс у тигелі. — Дітки, ви всі граєтеся з вогнем, а потім дивуєтеся, що будинок згорів. — Він знову потер рукою лоб. — Повернімося до дошки. Тару з «Кістками» пов’язує Тріпп, із «Рукописом» і цим наркотиком — Кейт Мастерс. А Колін Хатрі — єдиний зв’язок із «Сувоєм та ключем»?

— Ні, — заперечила Алекс. — У неї на руці були витатуювані слова з поеми «Королівські ідилії», і цей самий текст написаний скрізь у гробниці Слюсарів. — Вона передала теку з фотографіями Доус. — Праве передпліччя.

Доус глипнула на фото з розтину, на яких видно було Тарині татуювання, і поспіхом