Читати книгу - "Дев'ятий дім, Лі Бардуго"

— Це не скидається на випадковий зв’язок.

— А це що? — запитала аспірантка, постукуючи пальцем по світлині з Тариною спальнею.

— Просто купка інструментів для виготовлення прикрас, — пояснив Тернер. — У неї був невеличкий бізнес на стороні.

Звичайно, був. Саме це роблять дівчата, коли їхні життя розпадаються на шматки. Вони намагаються знайти віконце, у яке можна вилізти. Вечірню школу. Мило ручної роботи. Невеличкий бізнес із виготовлення прикрас на стороні.

Доус так завзято кусала нижню губу, що Алекс подумала, що вона розгризе її до крові. Стерн нахилилася та втупилася поглядом у фотографію з дешевими фальшивими коштовностями, тарілками, повними вигнутих гачків для сережок і щипців. Проте одна тарілочка відрізнялася від інших. Вона була пласкіша, метал був подряпаніший і грубілий, а навколо денця залишилися сліди чогось схожого на попіл чи вапно.

— Доус, — погукала Алекс. — Що це тобі нагадує?

Аспірантка відштовхнула теку, наче хотіла позбутися її.

— Це тигель.

— Для чого Тара користувалася ним? Варила Достойницю?

Доус похитала головою.

— Ні. Достойницю вживають у сирому вигляді.

— Гей, — утрутився Тернер. — Може, вдамо на хвилинку, наче я не знаю, що таке тигель.

Доус заклала за вухо пасмо каштанового волосся і, не дивлячись на чоловіка, сказала:

— Це посудини, створені для магічних та алхімічних потреб. Зазвичай виготовлені з чистого золота й вельми реактивні.

— Величезна золота ванна, у яку Доус нещодавно мене клала, — це тигель, — пояснила Алекс.

— Хочете сказати, що ця річ у Тариній квартирі — чисте золото? Вона завбільшки з попільницю. Ґрессанґ і його дівчина аж ніяк не могли собі такого дозволити.

— Якщо це не був подарунок, — додала Алекс. — І якщо те, що вони в ній робили, не вартувало більше за сам метал.

Доус напнула на кисті рукави світшота.

— Я чула історії про святого чоловіка, котрий користувався псилоцибіном — грибами, — щоб відчиняти двері до інших світів у прямому сенсі. Але наркотик слід було очистити... у тиглі.

— Двері, — повторила Алекс, пригадуючи ніч, коли вони з Дарлінґтоном спостерігали за невдалим ритуалом «Сувою та ключа». — Ти маєш на увазі портали. Ти казала, наче ширяться чутки про те, що магія «Сувою та ключа» слабшає. Чи міг таємний соус Ленса й Тари допомогти їм вирішити цю проблему?

Доус важко зітхнула.

— Так. Теоретично такий наркотик може допомогти відкривати портали.

Алекс узяла фотографію крихітного тигля.

— Ця штука у вас ем-м-м... під арештом чи щось таке?

— Серед речових доказів, — виправив її Тернер. — Так, вона у нас. Якщо в цій штуці залишилося достатньо осаду, ми можемо протестувати його й перевірити, чи збігається структура з галюциногенами, які ми знайшли в Тариній крові.

Доус зняла навушники із шиї. Сіла, поклавши їх на коліна, наче поснулу тваринку.

— Що сталося? — запитала її Алекс.

— Ти казала, що Ленс проходив крізь стіни і, можливо, користувався портальною магією, щоб напасти на тебе. Якщо хтось із «Сувою та ключа» відкрив стороннім доступ до своєї гробниці, якщо вони залучили Ленса й Тару до обрядів... Доми Серпанку вважають, що такі вчинки непростимі. Nefandum[74].

Алекс із Тернером ззирнулися.

— А яке покарання за передавання такої інформації стороннім? — поцікавилася дівчина.

Доус учепилася в навушники.

— Товариство вижбурнуть із гробниці й розформують.

— Знаєте, на що це схоже? — утрутився Тернер.

— Ага, — озвалася Алекс. — На мотив.

Невже Колін Хатрі поділився з Ленсом і Тарою таємницями товариства? Може, це було такою собі платнею і йому більше не хотілося платити? Невже саме це вбило Тару? Алекс складно було уявити, як світлий радісний Колін вчиняє жорстоке убивство. Утім, він був хлопчиком з райдужним майбутнім, а отже, мав що втрачати.

— Сьогодні ввечері я запрошена до салону професорки Белбалм, — повідомила Стерн. Вона б залюбки радше заснула простісінького тут, перед каміном, але не збиралася бісити єдину людину, котру, схоже, цікавило її майбутнє.

— Колін працює на Белбалм. Спробую дізнатися, як довго він був у неї в гостях тієї ночі, коли вбили Тару.

— Алекс, — ледь чутно озвалася Доус, нарешті підводячи погляд. — Якщо Дарлінґтон довідався про ті наркотики, про те, що Колін та інші Слюсарі робили з Ленсом і Тарою, можливо...

Вона затнулася, проте Алекс і так знала, на що вона натякає: можливо, «Сувій та ключ» були відповідальні за портал, у якому зник Дарлінґтон тієї ночі в підвалі Розенфельду.

— А де саме Арлінгтон? — закортіло дізнатися Тернерові. — Якщо ви скажете, що в Іспанії, я забираю свої теки та йду додому. Просто зараз моє ліжечко здається таким прекрасним!

Доус засовалася на стільці.

— З ним щось сталося, — зізналася Алекс. — Ми не знаємо, що саме. Існує ритуал, який допоможе спробувати дістатися до нього, однак проводити його можна тільки під місяцем-молодиком.

— Чому під молодиком?

— Правильно вибраний час має значення, — пояснила Доус. — Аби ритуал спрацював, дуже важливо пов’язати його зі сприятливою датою або сприятливим місцем. Молодик символізує момент, коли щось таємне ось-ось відкриється.

— Сендоу хоче, щоб ви тримали язика за зубами? — припустив Тернер.

Алекс кивнула, почуваючись винною. Їй теж не хотілося трубити про це на широкий загал.

— А як щодо Дарлінгтонової родини?

— За Дарлінґтона відповідаємо ми, — різко кинула Доус, приготувавшись захищати його до кінця. — Ми повернемо його.

«Можливо».

Тернер нахилився вперед.

— То ви хочете сказати, що до вбивства та викрадення можуть бути причетними члени «Сувою та ключа»?

Алекс здвигнула плечима.

— Звичайно. Називаймо це так. Однак ми не можемо виключати «Рукопис». Можливо, Кейт Мастерс дізналася, що Тара продавала Достойницю Блейкові Кілі та що той підсипав її дівчатам, а може, у їхній угоді щось пішло не так. Якщо Ленс не вбивав Тару, хтось за допомогою чарів прибрав його вигляду. «Рукопис» володіє безліччю трюків і вивертів, які дали б Кейт Мастерс змогу на кілька годин позичити його обличчя. Проте жодна із цих ідей не пояснює, чому на мене наслали ґлуму.

Алекс сунула руку в кишеню й відчула заспокійливе цокання годинника.

У Тернера був такий вигляд, наче він сам ладен убити когось.

— Наслали що?..

— Та штука, що накинулася на мене на Ельм-стріт. Дідько, не дивіться так. Це відбулося насправді.

— Гаразд, це відбулося насправді, — погодився Тернер.