Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

— Вибачте, — відмахується, — це особисте. 

Особисте? Присвистую від здивування. Рукою дівчину зупиняю, різко закривши теку. 

— Дашо, — не дивлячись на втому, всередині все вогнем горить, — тільки не кажи, що розважалася з ними! — ржу. 

Знаю цих двох. Одна для двох для них солодша за натовп дівок. Збоченці хрінові...

Повільно переводжу погляд на Стаса, який всоте перекладає документи з місця на місце. Серце кров починає ганяти від вульгарних думок.

— Ні, звісно! 

Відриває від порочних мрій шепіт дівчини. Червона вся стає, немов ніколи з мужиком не була. 

— Телефонуй хлопцям і дуй в офіс, — суворо наказую. 

Зі зітханням погоджується, вилітає з кабінету, тихенько причинивши за собою двері. 

Знову до роботи повертаюся. Голова забита всім, чим тільки можливо, але роботу потрібно закінчити. 

Пішло набагато швидше з появою Стаса, але мені не дає спокою, хто ця сука. Я порвати готовий і водночас не зможу просто так позбутися, нехай помучиться. Навіть думка проскакувала ці дні: хлопцям на поталу віддати, нехай розважаються. 

Хвилин за десять Даша звітуватиме про зроблену роботу і про швидке прибуття хлопців. Згрібає документи та швидко мчить в офіс.

Щоб із хлопцями не зіткнутися, вона інтелігентна дівчинка, тому не переносить бандюків. Коротить тільки від вигляду на них. 

Я теж таким був, ще зовсім недавно, може й залишився, тільки бізнес вирішив вести чесно, без підводних каменів. У юності й так вистачило пригод, на старості хочу спокійно жити.

— Думаєш, щось нарили? — піднімає на мене погляд Стас.

— Безсумнівно! 

Хлопці надійні. Не уточнюватиму, у який спосіб дістають інфу, але вона все ж стовідсоткова. 

Обід нам приносять у кабінет, навіть Таня спускається, але не розмовляє. Тільки фиркає і постійно чимось незадоволена. Про свій салон теревенить і ледь не матюкається на мене, що знову заборонив покидати дім. 

Зі Стасом переглядається, на мене тільки не дивиться, погляд ховає і зітхає.

— О-о, Танюшо, привіт, — Артем показується на порозі, хижо розглядає її, а мене на ноги підкидає. — О-о, ти дивись, хто тут! — втрачає до дівчини інтерес, побачивши Стаса. Він теж у такому стані, як я. Вчепитися у горло другові готовий. 

— Здоров, — Яр проходить усередину, не звертаючи увагу на Артема. — У нас мало часу, варто поквапитися. 

Кидає теку на стіл.  

Підхоплюю, різко розгортаю, пробігаючись по рядках.

Розумію, хоча ні, сука, я не розумію, мене ріже на частини від слів і цифр. 

— Ні-і! Не може бути! — кидаю теку на стіл. Запускаю пальці у волосся, гарчачи, як поранений звір. — Як це можливо? — гарчу на пацанів. — Як бля?! 

— Костя? — кидає Стас, повільно наближаючись до столу.

— Ти знав? — гаркаю. Сука, рідний брат! Рідний брат! 

— Здогадувався, — хмикає.

Звісно, тільки я один сліпий єнот.

Щоб мене!