Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Від однієї думки про це мені відразу стало зле і я сіла на стілець, щоб ковтнути ще трохи заспокійливого.

Ну так, звичайно, не скажу ж я йому, що насправді ми з цим листоношою — з іншого світу! Тут хоч магія і в ходу, але потраплянці на кожному розі не валяються, отже, заявам такого роду чоловік, як мінімум, не повірить і вирішить, що я вже готова будь-яку нісенітницю нести, аби безглуздо виправдатися.

Що ж тоді робити?

І ніби тільки цього мені було мало… не слід виключати ще одну бридку гидоту: на емоціях я так тоді і не розпитала Діму про те, що він знає про всю цю історію.

По-перше, щодо нашого з ним переміщення в цей світ (а він явно щось знав, паршивець!), у тому числі яким чином йому вдалося знайти мене і дізнатися, що Маргарита Фрост — саме я. А ще — що йому відомо про дивного дядька у плащі з каптуром, якого в натовпі не бачив ніхто, крім мене.

По-друге, хто такий, чорт забирай, той чоловік, у тілі якого він опинився? Адже не звичайний листоноша з району. Занадто багато підозрілих дзвіночків щодо цього хлопця. Може то приставлений стежити за опальним некромантом працівник королівських спецслужб? Або якийсь хлопчик на побігеньках у кримінальних босів, яким Арк примудрився перейти дорогу, а тепер йому вирішили підготувати відповідь? І чи не причетний він до вбивства гоблінші, яку наймали гадити мені? Мовчу вже про те вбивство збоченця, що напав на мене.

З поправкою на те, що Діма ще однозначно до мене заявиться, непогано б підготуватися і спробувати щось у нього випитати, перш ніж посвячувати в ці розбірки чоловіка, з яким той засранець цілком реально може зіпсувати сімейні стосунки.

Ну от дідько, чому все вічно через сраку?

На щастя, все ж таки існувало щось, здатне допомогти мені хоч ненадовго відволіктися і покращити настрій: компанія Діни. Оскільки в усі ці проблеми подругу я не посвячувала, то вона, ні про що не здогадуючись, безтурботно прибігла до мене з матеріалами, щоб позайматися ляльками, наклепавши нову партію на продаж.

— Та гаразд! — розреготалася я, вчасно схаменувшись, щоб закрити свій рот долонею — ще  Клавіка з Борькою розбуджу. І тоді доведеться, відклавши матеріали, піти знову заколисувати дітей.

— Ага, прикинь, — і собі загиготіла в кулачок Діна.

— Той самий дядько Юрко, який наш сантехнік? — уточнила я, давлячись від сміху.

— Він,— кивнула подруга.

— І як він взагалі примудрився?

— Начебто й звичайна справа, а все одно постарався, — посміхнулася сусідка, прошиваючи голову невеликої тонкої ляльки яскраво-рожевим волоссям. — Пішов увечері з друзями до лазні, відзначити день народження. Так у результаті набрався, що спочатку стрибав по лазні, співаючи на всю горлянку сороміцьких пісень про прутні. А потім прямо ось так, у рушник, вискочив надвір!