Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Частину ми виграли, – відповів Мітріл.

?

Частково це?

Срібна Драконяча Леді мовчки відійшла вбік, дозволивши Фреї побачити інший бік неба. Над золотими хмарами в центрі поля бою було спокійно. Величезний портал зник. Погляд Фреї був нерухомий, і її білосніжні щоки поступово піднімалися вгору по щоках.

Якоїсь миті в її карих очах відбилося золоте полум’я.

. —

Це була яскрава золота лінія. Він тихо лежав у небі, вивергаючи нескінченне полум’я. Він потихеньку відкривався. Фрея нарешті зрозуміла, що це таке. Це було розплющене око — золотисто-червоне око з вертикальною зіницею. Він був над небом, з видом на землю.

Хмари, схожі на полум’я, висіли низько, і незліченні метеори повільно спускалися з хмар, падаючи на землю.

.

Це був велетенський дракон, який простягався по небу і землі.

.

Були сутінки.

,

Фрея злегка відкрила рота і хрипко сказала: Прокинулася

Так, він не спить. Срібна Драконяча Леді теж дивилася в той бік. Шар вогню відбився в її срібних очах, коли вона тихо відповіла: Через цілу епоху кошмар нашого світу знову зійшов на цю землю.

Чи все скінчено

Ні, у нас ще є надія.

?

Надія?

?

Срібна Драконяча Леді взяла Фрею за руку і відповіла: Ти забула, Фрея? Наша битва закінчилася, але ще одна битва тільки почалася.

.

Валькірія раптом заспокоїлася.

Вона тихо прислухалася до звуку свого серцебиття, рівного і сильного.

.

Це була його війна.

.

Це був давній і зелений сон. Коли Брандо зупинився і подивився на кришталевий ліс перед собою, в його голові з’явилася така думка. Кристалічні скупчення стояли у великій кількості, випромінюючи смарагдове світло. Вони виблискували один з одним, а священні стародавні дерева оточували місцевість, утворюючи мирну святу землю.

.

Він підвів очі. Над його головою з темряви і туману піднялися незліченні Коріння Світового Дерева, переплітаючись один з одним і сходячись тут, утворюючи основу гігантського дерева.

.

Джадеїтський саміт був терміном, який використовувався для опису цього місця незліченну кількість років тому. Це була вершина царства смертних, пов’язана з Країною Туману, Країною Смерті та Палаючою Річкою. У минулому житті гравці знайшли вхід в це місце з боку Палючої річки.

І це місце було лігвом наймогутнішої істоти в цьому світі – Зеленого Дракона.

Незважаючи на те, що його ім’я було Зелений, Нідхогг був справжнім Чорним Драконом. Причина, по якій він отримав свою назву, полягала в його святій крові, яка була зеленою, як нефрит. Брандо тільки тепер зрозумів, що це сталося не тому, що Нідхоґґ був особливим, а тому, що це був Бронзовий Дракон.

.

Тому що ця кров була Бронзовою Кров’ю.

Він також розумів, чому Нідхогг переховувався тут тисячі років і нескінченно гриз основу Світового Дерева. Неоднозначна передісторія в Бурштиновому мечі нарешті перетворилася на чітку відповідь.

.

Тому що метою Зеленого Дракона тут був Трон Долі.

.

Вічний час не розчинив своєї ненависті до богів. Вона хотіла помститися за все, що створила Марта, і вона хотіла повністю знищити світ, який вона захищала власними руками. Брандо просто не мріяв, що непереможний світовий бос у Бурштиновому мечі після того, як все закінчиться, повернеться до своєї початкової мети в цьому світі.

.

Він все одно приїхав сюди.

Він подивився на це місце, і в його серці ніби з’явилося якесь дивне відчуття, зв’язок з іншим світом. З ним були пов’язані душі незліченної кількості людей.

Але чи дійсно йому довелося зіткнутися з Вічним Драконом, Брандо не був упевнений.

Усі обережно рушили вперед у Кришталевому лісі, і всі були обережні, щоб не говорити. Адже власник цього місця був міфічним існуванням. Його підлеглий, Злісний Собака Гарм, був сумнозвісним учасником божественної війни, не кажучи вже про самого господаря.

, —

Звичайно, ніхто не чекав від господаря гостинності —

.

У лісі було тихо. Тіа і Хіпаміра нахилили голови і подивилися на відблиски на кришталевій корі, які насправді могли відображати їхні обличчя. Просто на розділеному дзеркалі відображення були великими і маленькими, а деякі спотворювалися перебільшено. Тіа була шокована, а на обличчі міс Жриці з’явився цікавий вираз.

Крім них двох, які все ще мали розум звернути увагу на ці деталі, інші виглядали більш-менш серйозними.

,

Нарешті я зрозумів, Сіель нарешті не міг не заговорити, і він прошепотів Мефістофелю, чому тут з’явився Бронзовий Дракон, значить, тут їхній бос.

Мефістофель кивнув, показуючи, що він згоден.

.

А оленя-демонеса Олена йшла попереду групи. Вона тисячоліттями перебувала на самоті в темряві і була найбільш придатною для того, щоб пристосуватися до самотності. Більше того, Кришталевий ліс був для неї наче домом.

Вона озирнулася і сказала: Це місце не схоже на те, що в нього увірвалися сторонні.

Ви маєте на увазі, що ми вже кинулися вперед до сутінків? — спитав Алоз.

Важко сказати, відповіла Олена, Дорога до Смарагдової вершини – це не тільки Царство мертвих. Пам’ятаю легенди розповідали, що сюди прибув сам Нідхогг зі світу льоду і снігу в Королівство Туману.

.

Але принаймні ми не бачимо тут трупів сутінкового виду, чи не так? Сіель продовжив, А головне, це означає, що ми не на одному шляху зі Смарагдовим Драконом. Ви можете не повірити, але це велике полегшення.

.

Брандо озирнувся на Тію. Ельфійська дівчинка все ще тримала в руці світлову кулю, а світло на світловій кулі було спрямоване прямо вперед. Хоча він ніколи не був у цьому місці особисто, він бачив багато пов’язаних відео і швидко зрозумів, де воно знаходиться.

Якщо він правильно запам’ятав, перед ними було кілька Коренів Світового Дерева, а проміжок між корінням утворював величезну долину. Гравці називали її Вівтарною долиною, тому що посеред долини стояв квадратний конічний вівтар.

Коли Брандо подумав про вівтар, у нього в серці з’явилося неясне здогад.

Звичайно, їм не знадобилося багато часу, щоб вийти з Кришталевого лісу. Раптом перед ними відкрився краєвид, і перед ними постала прекрасна долина. Всі не могли не зупинитися. Долина вдалині насправді була морем трави, поцяткованим кришталевими лісами далеко й поблизу. З Кореня Світового Дерева впав водоспад і, пройшовши всю долину, вилився в блискуче озеро на горизонті.

.

Тіа побачила цю сцену і була настільки здивована, що її рот був Сіель око відкритий. Вона була не єдиною. Насправді, якби вони не побачили це на власні очі, ніхто б не повірив, що в такому нижньому світі є таке прекрасне місце.

Тільки Брандо очікував цього, і тому він