Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

Ще б рік — хай навіть півроку, — і всі три штучні супутники СКД були б обладнані новою надсекретною зброєю, яка змогла б відбити напад атомних балістичних ракет. Та в тому й річ, що війну нав'язує Кейз-Ол. Можливо, його агентам вдалося пронюхати про нову зброю.

Війна ще не вибухла, але вже точиться жорстока таємна боротьба. Кілька днів тому з невідомих причин стався вибух у ядерному інституті СКД. Загинуло понад сто кращих інженерів і вчених країни, знищено великий запас антиречовини. Вчора два диверсанти висадили в повітря стартову споруду антиречовинних балістичних ракет. Спіймані на гарячому, злочинці заявили, що заслані сюди з Монії «Братством Синів Двох Сонць». А сьогодні ще один, член «Ліги святого духа», намагався прилаштувати міну сповільненої дії до гравітонного резонатора «Зорі перемоги». Якби йому вдалося це зробити, штучний супутник упав би на планету, як глиняна тарілка.

Два світи стоять один проти одного в напруженому чеканні. Рахунок уже йде на хвилини. Кожна хвилина важить багато: може, саме від неї залежить, чи вибухне Третя всепірейська війна, чи її пощастить згасити.

А якщо вирвуться із стартових споруд ракети Кейз-Ола, тоді рахунок піде на секунди.

Пильнуйте ж, бійці комуністичної гвардії, біля балістичних ракет-перехоплювачів! Пильнуйте, льотчики реактивних винищувачів, спостерігачі радіолокаторних станцій, матроси атомних підводних човнів! Пильнуйте, лікарі й зв'язківці, енергетики й металурги! Пильнуйте, всі люди країни комунізму! Ворог жорстокий і хитрий, пильнуйте!

Спалахнув екран відеофону на стіні великого просто умебльованого кабінету Голови Вищої Ради Праці та Оборони. На ньому з'явилося схвильоване обличчя літнього чоловіка.

— Товаришу академік, «студентка» повідомляє: «Весілля відбудеться в призначений час».

— Ну, що ж… — сивоголовий чоловік підвівся з-за столу, потер долонею чоло. — Що ж — дайте попередній сигнал бойової тривоги.

Екран погас. Академік знову сів, витяг з шухляди альбом, розгорнув його.

З великого аркуша дивиться лукава юна красуня. Через нижню половину фотокартки пролягли написані квапливим почерком рядки: «На вічну згадку чудесному вчителеві од його недостойної учениці».

— На вічну згадку… — Академік вийняв портрет з альбома, поставив на столі перед собою.

З фотокартки на нього дивилась «цариця краси», міс Мей, «студентка», а коротше — Майола.

Дівчина усміхалась.

В апаратній Центрального вузла зв'язку «Містечка науки» над планом Уранії схилилися Рой, Люстіг та ще кілька членів повстанського комітету. Вони неголосно обмірковують останні деталі запланованої операції.

А в протилежному кутку, пахкаючи сигаретою, стоїть професор Кольрідж. Один по одному він оглядає контрольні екрани на пульті керування: наближається вирішальна мить, отож треба пильнувати й пильнувати.

На центральному екрані — розкішний Зал Рожевих Мрій у палаці Кейз-Ола. В ньому все вилискує і сяє: о двадцять п'ятій годині там має відбутися весілля. Вже починають сходитися «наймудріші» зі своїми дружинами. Вони одягнуті в найкоштовніші та найвишуканіші вбрання, але вигляд мають стурбований і кислий.

На сусідньому екранчику єпископ Соттау надіває золоті ризи. Йому щось не подобається: видно, як він гримає на служника, але голосу не чути, бо гучномовці вимкнено.

А ось король хімії Хейл-Уф нервово походжає з кутка в куток свого кабінету, поглядаючи на годинник. Він не збирається на весілля, і не важко догадатися чому: екранчик крайнього зліва апарата показує двох служників Хейл-Уфа в засідці поблизу палацу Кейз-Ола. Один тримає напоготові пістолет, а другий — протитанкову гранату. Обидва насторожено поглядають у той бік, звідки має з'явитися на своїй «сколопендрі» трильйонер. Сміх і гріх: корабель ось-ось піде на дно, а пацюки в його трюмі гризуться за ласий шматок!

П'ятий, шостий, сьомий екран… Щохвилини зображення змінюються — це вмикаються інші групи підглядання. Ніщо не сховається від пильних об'єктивів телепередавачів; навіть вимкнені, вони доповідають про все, що діється перед ними. Тільки ворота Уранії — поверхня острова Свята — лишилися поза контролем повстанців: не пощастило приєднати потаємні лінії. А зазирнути туди зараз дуже потрібно. З півгодини тому Кейз-Ол виїхав «сколопендрою» на острів, та й зник з поля зору. Яка мета цієї загадкової подорожі? Що він замислив? Подихати свіжим повітрям? Ні, трильйонер не з сентиментальних. А до початку операції «Блискавка» лишилося вже зовсім мало часу.

Кольрідж наполегливо клацає перемикачами відеофонних ліній Спірального тунелю — аж ніяк не можна пропустити Кейз-Ола непоміченим. Але в тунелі дуже мало передавачів. І зрозуміло чому: в отой тунель, крім трильйонера, не поткнеться ніхто.

Однак стривай: он з'явилась якась цятка. Так, це «сколопендра». Але…

— Рой, погляньте, прошу. Ви бачите: на машині Кейз-Ола немає. Може, з ним щось сталося?

— Гм… Так… так… — він підійшов до екранчика, точніше сфокусував зображення. — Ні, той мерзотник надто обережний. Хоче втнути якусь штуку? Ну, то зараз побачимо.

Служники Хейл-Уфа марно чекали в своїй засідці: «сколопендра» не виповзла на вулицю Уранії, а рухалася далі Спіральним тунелем, аж у палац Кейз-Ола, до його апартаментів.

— Ага, розумію! — Рой зачекав ще кілька хвилин, потім клацнув перемикачем.

На головному екрані спалахнуло зображення Мей в її спальні. Дівчина стояла в позі людини, яка забула щось надзвичайно важливе і ніяк не може пригадати. Раптом вона здригнулась — так, наче хтось покликав її. В очах промайнула безпорадність, навіть жах.

Мабуть, Мей знала, де розташовано об'єктив потаємного телепередавача. Вона підбігла ближче, тяглася щось сказати.

Рой ввімкнув на мить її екран. Дівчина радісно посміхнулась, послала в екран потиск рук.

— Щасти тобі, — прошепотів Рой, і