Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Отже, стратегія успішно виконала поставлене їй завдання, спираючись виключно на свої сили, без жодної чужої допомоги, лише при нещирому невтралітеті своїх заздрісних сусідів – Польщі й Румунії. Цим вона переконливо довела, що Україна може собі дати раду в боротьбі з одним противником. (Див. книга І). Це зрозуміли вороги незалежности України і незабаром утворили і другий фронт.

Загальний висновок

Дев'ятимісячна героїчна боротьба Українських Збройних Сил велася зі змінним успіхом і часами набирала драматичних форм. Зокрема несприятливі обставини складалися для нас в першій половині 1919 року. (Див. книга І).

До переборення всіх труднощів у найбільше критичні моменти головно спричинилися:

1) Непохитна й крицева постава, завзятість, вояцька мужність та віра в перемогу Головного Отамана Симона Петлюри.

Ми твердимо, що не Директорія й не члени Уряду УНР (бо ж вони мінялися!), а Постать Симона Петлюри та його великий вплив надавали тон і зміст нашій боротьбі.

2) Фанатична відданість справі, жертвенність, хоробрість, маневрова й оперативна зручність загартованих у боях Наддніпрянської й Галицької Армії та активність революціонерів-повстанців творили разом непереможну силу;

3) Зміна настроїв населення України на користь української національної справи, що викликана була впертою боротьбою нашої армії та жорстокою політикою червоного окупанта. (Див. книга І).

Українські армії, крім драматично-героїчних Крутів та Базару ще дали низку світлих перемог та добре обміркованих окремих боїв і операцій в 1917-18 роках, так головно в 1919 і 1920 рр. Найяскравіші з них були: прорив нашою армією большевицького фронту в червні 1919, Проскурівська операція, Похід об'єднаних армій на Киів-Одесу, загально довготривала боротьба УГА за Львів, блискуча Чортківська операція і сміло задумана офензива ген. Грекова на Львів, Зимовий Похід та ін.

Героїзм, завзятість, жертвенність, що їх виказало українське вояцтво та революціонери-повстанці, кров та кості, що ними вони засіяли розлогі степи Украіни, будуть тим грунтом, з якого будуть виростати нові покоління борців. Вони принесуть прапори українських воїнів до Храму Самостійної Української Держави.

Примітка:

Ключ до зрозуміння внутрішніх суперечностей на Україні в 1918-1919 роках, дає у свойому талановитому до геніяльности творі «Вершники» Ю.Яновський. Він художньо змальовує боротьбу під Компанієвкою в серпні 1919 р. 4-х братів Половців вершників: Денікінця, Чорношличника (спід стягів С.Петлюри), Махнівця й Большевика. Перші три збройно, з великою завзятістю, змагаються між собою на чолі своіх відділів і лишаються вірними своїм переконанням до загину. Характерно, що кожний з них ясно й твердо ворогові-братові голосить увічі своє кредо і з ним на устах накладає головою: Перемогу вже легко здобуває 4-й брат большевик з відділом інтернаціонального полку, він підступно з кулемета розстрілює полонених.

[1] Соціялісти-революціонери хотіли утворити міліцію, а не постійну регулярну армію (див. 4-ий Універсал ).

[2] Хлібороби-демократи до цього найбільше підходили програмою, чисельним складом і культурним рівнем; на їх та на помірковані українські соц.-партії і треба було базуватися.

[3] Я подав доповідь про те, як найкраще полагодити цю справу і використати для сталого українського війська наше молоде старшинство, на жаль, вона не дала жадних наслідків.

[4] В сучасний момент наслідком тяжкої кількарічної боротьби з російськими большевиками і денікінцями лише утворилася повна національна свідомість населення України. Тепер лише на Україні дуже добре знають, «хто ми і чиї ми діти». – Прим. автора.

[5] За царських часів «солдати» татари визначалися твердістю та зразковою дисципліною.

[6] Подаю витяг з нього: «… Рада Нарoдних Комісарів і за її вказівками революційна Воєнна Рада рішила, негайно приступити до активних операцій на Україні. Вже оформилася рада Українського Фронту, замасковано названа Радою «Групи курського напряму». Поможіть, Володимире Ілічу. Нас кличуть з України. Робітники всюди ухвалюють привітання большевикам. В таких умовах я рішив іти вперед. Зараз можна голими та спритними руками взяти те, що потім доведеться брати лобом.» Записки, т. ІІІ. (підкреслення наше.)

[7] Див. Золоті Ворота. Історія Січових Стрільців 1917-1919.

[8] Генерал Осецький був тоді Наказним Отаманом. От, підчас одної важливої військової наради конечним стало розв'язати питання, який фронт скасувати, большевицький чи польський. Думки поділилися. Ген. Осецький, на превелике диво, повідомив, що й надалі треба провадити боротьбу на обох фронтах. Так питання й не було розвязано. Головний Отаман теж ухилився від рішення.

[9] Недалеко за прикладом: декілька місяців командував залізнодорожним корпусом отаман Бень, лише фельдфебель з австрійської армії.