Читати книгу - "Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян"

– Гаразд, скільки вам потрібно на збори?

– Хвилин десять.

– Ми чекаємо на вас біля входу.

– Ні, – різко заперечила тролиця. – Біля брами академії. Я не хочу, щоб про мене казна-що подумали. І так вистачає балачок.

– Тільки не думайте втекти, – пробасив один з агентів.

– Ми дорослі люди, – заспокоїла його я.

Василь з агентами пішов, а Кхибру били дрижаки.

– Зараз вип’ємо сопільник і підемо.

– Подвійну дозу.

 – Хоч потрійну.

– Руто, я боюся. А якщо мене посадять? – голос подруги тремтів осиковим листочком, як і вона сама.

– Не кажи дурниць. Хто тебе посадить? За що? За те що ти втекла від ґвалтівника і виродка?

Кхибра потупилася.

– Ти не уявляєш, які в нього дружки! Що для них звичайна дівчина? Пил!

Подруга схлипнула. Я подала пляшечку сопільника.

– Пий!

Вона видихнула, випила і часто задихала. Я випила за нею і теж висунула язик і задихала, як естриггір після бою, тому що горло охопив вогонь. Ми повторили. Нерви миттєво заспокоїлися.

Я взяла магофлая і прошепотіла послання ректорові, що нас викликали в таємну поліцію. І нічної пригоди в корчмі це ніяк не стосується. Птах зник. Ми швидко передяглися у форму – не будемо ж ми до ночі там сидіти! – і, волаючи від того, що волосся розкуйовдилося в обох, усе ж розчесалися й заплели коси. Поклавши в сумки кілька підручників і рецептурні зошити, вийшли з кімнати.

Біля брами на нас чекала чорна карета. Щойно ми сіли, як вона одразу рушила.

У таємній поліції нас привели не до Васиного кабінету. А завели в порожню кімнату, у центрі якої стояв прямокутний стіл і кілька стільців. Ми сіли, очікуючи поліцейського. Він не змусив себе довго чекати. У кімнаті з’явився невисокий лисуватий чоловік із черевцем, він тримав дві теки під пахвою. Чоловік відсунув стілець і сів навпроти нас.

– Панна Кхибра Юрз, ви будете? – кивнув він на подругу, нап’явши на ніс окуляри в тонкій металевій оправі з напівкруглими скельцями.

 – Я, – відповіла тролиця.

– Скажіть, як ви поставитеся до того, що я накладу на вас закляття вірогідності?

– Навіщо? – злякалася Кхибра.

– Щоб зрозуміти, хто з вас двох бреше, – відкарбував чоловік. Здається, він перший, хто не помітив наших горошинок на тілі й не запитав, звідки вони. А може, він і не таке бачив, тому удав, що з нами все гаразд.

Ми заклякли.

– Я особисто вам нічого не казала, – бовкнула я.

– Не про вас мова, панно. До речі, що ви тут робите?

– Я з Кхиброю. І не залишу її одну.

– В академії будете шмарклі одна одній витирати, а це допит. Зробіть ласку, звільніть приміщення.

– Але...

– І жодних «але»! Негайно вийдіть геть! Зараз приведуть затриманого і буде очна ставка. Накладуть закляття вірогідності. Не вистачало, щоб ви влізли зі своєю думкою! Звільніть приміщення, ну?!

Я глянула на Кхибру.

– Нічого не бійся. Я поруч!

Тролиця злякано кивнула, а я вийшла у коридор, де на мене чекав Василій.

– Ти знав?!

– Знав, – тихо сказав сищик. – Ходімо.

Він повів мене за собою. Ми увійшли до його кабінету.

– То звідки ці цятки? – усміхнувся Вася.

– Учора магосуміш зробили. А це, – я тицьнула пальцем у горошинку на руці, – наслідки.

– Чи не у «Веселому небіжчиську» ви вчора гуляли?

– Весь Ситів уже в курсі вчорашнього? – запитанням на запитання відповіла я.

Вася хитро усміхнувся.

– Весь, може й не весь, але, кому потрібно, знають.

– Тільки цього нам не вистачало.

Настрій і без того кепський, став ще гіршим.

– Руто, не переживай, побалакають і забудуть... Сьогодні ще щось станеться, завтра ще, а післязавтра про вас ніхто й не згадає.

– Оце не столиця, а суцільна Пісня сирени! Через день ніхто ні про що не пам’ятає.

Вася усміхнувся.

– По-перше, ви, я ж сподіваюся, нічого проти короля не замислювали.

– Ні.

– Тоді, нащо вам втрачати пам’ять? А по-друге, я ж спідницю тобі надіслав.

Стало незручно, правда на Васиному боці.

– Вибач. Дякую. Мені вона дуже подобається. Подарунок, який я так довго хотіла.

Він відкрив шухлядку.

– Цукерку хочеш?

– Хочу.

Він дістав шоколадну цукерку і простягнув мені. Я відкусила половину, а другу загорнула у фантик. Детектив подивився зі здивуванням.