Читати книгу - "Стів Джобс"

Джобс залишив собі особняк у Вудсайді, розташований в горах приблизно в шістнадцяти кілометрах від Пало-Альто. Він хотів знести дім на чотирнадцяти спалень, збудований у 1925 році під час іспанського колоніального відродження, і в нього вже був намальований проект надзвичайно простого модернового будинку в японському стилі, який би займав третину площі свого попередника. Проте понад двадцять років пішло на повільне вирішення судових справ із захисниками культури, які боролися за те, щоби оригінальний будинок, який уже почав обвалюватися, залишився. (У 2011-му Стів зрештою отримав дозвіл на знесення будинку, але до того часу в нього зникло всяке бажання будувати другий дім.)

Час від часу Джобс використовував напівзалишений будинок у Вудсайді та, зокрема, басейн коло нього, для проведення родинних вечірок. Коли Білл Клінтон був президентом, то зупинявся разом із Гіларі Клінтон у маленькому фермерському будиночку, збудованому в 1950-х роках, розташованому на території маєтку, під час своїх відвідин доньки, яка тоді вчилася в Стенфорді. Оскільки і основний і фермерський будинки не були обставлені, Пауел перед приїздом Клінтонів телефонувала людям, які займалися меблями та витворами мистецтва, й платила їм, щоби вони обставили будинки тимчасово. Одного разу, незабаром після того як розгорівся скандал навколо Моніки Левінскі, Пауел востаннє оглядала умеблювання й помітила, що зникла одна картина. Вона захвилювалася й запитала в охоронців та секретної служби, що сталося. Один із службовців відтягнув її вбік і пояснив, що це була картина сукні на вішаку, і, враховуючи нюанс блакитної сукні в справі Левінскі, вони вирішили сховати цю картину. (Під час однієї телефонної розмови з Джобсом пізно вночі Клінтон запитав поради, як йому варто поводитися в справі Левінскі. «Не знаю, чи ви зробили це, але якщо так, то зобов’язані сказати про це країні», — сказав Джобс президентові. На іншому боці лінії запала тиша.)

Ліза переселяється до батька

Коли Ліза навчалася у восьмому класі, її вчителі задзвонили до Джобса. У дівчинки були серйозні проблеми, і для неї, ймовірно, було би найкращим, якби вона виселилася з дому матері. Тож Джобс пішов на прогулянку з Лізою, розпитав про ситуацію і запропонував їй жити в нього. Вона була дорослою дівчинкою — їй щойно виповнилося чотирнадцять, — і вона розмірковувала над цим протягом двох днів. А тоді погодилася. Ліза вже знала, в якій кімнаті вона хотіла поселитися: тій, яка була відразу по сусідству з кімнатою тата. Вона вже приходила туди раз, коли нікого не було вдома, і випробовувала її, лежачи на голій підлозі.

То був складний період. Крісанн Бреннан жила всього за декілька кварталів від будинку Джобсів та інколи приходила до їхнього дому і кричала на них із подвір’я. Коли я нещодавно запитав жінку щодо її поведінки і тих обставин, які призвели до того, що Ліза виселилася з її дому, вона сказала, що досі не змогла переварити в своєму розумі того, що сталося в той період. Але згодом Крісанн написала мені довгого електронного листа, який, за її словами, міг допомогти прояснити ситуацію:

Чи знаєте ви, як Стів зумів змусити місто Вудсайд дозволити йому знести його вудсайдівський будинок? Там була спільнота людей, які хотіли зберегти той будинок через його історичну цінність, але Стів хотів знести його й побудувати дім із садом. Стів настільки занедбав будинок за багато років, що просто вже не було ніякої можливості врятувати його. Стратегія, яку він використовував, щоб отримати бажане, полягала в тому, щоби просто притримуватися лінії найменшого опору й поменше докладати будь-яких зусиль. Тож саме це він робив із будинком, може, навіть залишав вікна відчиненими протягом років, і будинок розвалився. Геніально, ні?.. Дуже схожим способом Стів працював над тим, щоби підірвати моє благополуччя і мій авторитет в очах доньки, коли Лізі було 13–14, щоби змусити її переїхати до нього. Він почав з однієї стратегії, а тоді вона змінилася на іншу, легшу, яка завдавала навіть більше шкоди мені й створювала більше проблем для Лізи. Це могло бути не надто чесно, але він отримав те, що хотів.

Ліза жила з Джобсом і Пауел протягом усіх чотирьох років навчання в середній школі Пало-Альто й почала називатися Ліза Бреннан-Джобс. Стів намагався бути хорошим батьком, але траплялись моменти, коли він був холодним і відчуженим. Коли Ліза відчувала, що їй потрібно побути десь подалі від Джобса, то шукала притулку в родині друзів, які жили неподалік. Пауел намагалася підтримувати дівчинку, і саме вона ходила на більшість шкільних подій Лізи.

Навчаючись у старшому класі, Ліза розцвіла. Приєдналася до колективу, який працював над шкільною газетою, The Campanile, і стала співредактором. Разом зі своїм однокласником Беном Г’юлеттом, онуком чоловіка, який дав першу роботу її батькові, вона викривала таємні підвищення зарплати, які шкільна рада надавала адміністраторам. Коли настав час поступати до коледжу, вона знала, що хотіла їхати на схід. Ліза подала документи в Гарвард — підробивши підпис свого батька на анкеті, тому що його не було в місті, — і була прийнята на навчання в 1996 році.

У Гарварді Ліза працювала над університетською газетою The Crimson, а згодом — над літературним часописом The Advocate. Порвавши зі своїм хлопцем, вона поїхала на рік до Лондона, щоби навчатися в Королівському університеті. Її стосунки з батьком залишалися неспокійними протягом усього університетського навчання. Коли Ліза приїжджала додому, завжди виникали суперечки з приводу дрібниць — що подавали на вечерю, чи достатньо уваги вона приділяє своїм напіврідним братику й сестричкам, — і вони не говорили один з одним протягом тижнів чи навіть місяців. Час від часу суперечки розвивалися настільки сильно, що Джобс переставав підтримувати її фінансово, тож дівчина позичала гроші в Енді Герцфельда та інших людей. Було й таке, що Герцфельд позичив Лізі 20 тисяч доларів, коли вона вирішила, що батько не заплатить за її навчання.

— Стів був шалено розлючений, що я позичив їй ті гроші, — пригадував Герцфельд, — але він зателефонував дуже рано наступного дня, а його бухгалтер у той же день переслав мені гроші.

Джобс не поїхав на випускний Лізи до Гарварду в 2000-му. Він сказав:

— Вона навіть не запросила мене.

Проте були й приємні миті протягом тих років, уключаючи одне літо, коли Ліза приїхала додому й виступала на благодійному концерті для Electronic Frontier Foundation, інформаційно-пропагандистської групи, яка надає доступ до технологій. Концерт проходив у залі Fillmore Auditorium у Сан-Франциско — місці, яке стало відомим