Читати книгу - "Марсіянин"

- Мало віриться, Ріку, - сказала Ллюїс. - Він вже на 50 км заглибився у шторм і проїду ще 90 км за Сол. Він буде надто глибоко щоб вернутись.

Мартінез заперечно захитав головою.

- Він прорветься, капітане. Майте віру.

Вона сумно усміхнулась.

- Ріку, ти ж знаєш, що я не релігійна людина.

- Знаю, - сказав він. - Я говорю не віру у Бога, я говорю про віру у Уотні. Подивсь скільки лайна Марс вигорнув на нього, а він усе ще живий. Він виживе і тепер. Не знаю як, але виживе. Він тямущий сучий син.

Ллюїс почала їсти.

- Сподіваюсь, ти маєш рацію.

- Хочете закластись на 100 доларів? - сказав з посмішкою Мартінез.

- Звісно, ні, - сказала Ллюїс.

- Ото ж бо, - він усміхнувся.

- Я ніколи не закладатимусь на смерть члена команди, - сказала Ллюїс. - Але це не означає, що я думаю, що він…

- Бла-бла-бла, - перервав її мову Мартінез. - Глибоко у душі ти думаєш, що йому це вдасться.

П’ятий Повітряний день, і поки що все гаразд. Завтра оминатиму з півдня кратер Март. Після нього буде легше.

Я перебуваю поміж купи кратерів, які утворюють трикутник. Я називаю його Трикутником Уотні, тому що після того, через що я пройшов, марсіянське лайно повинно отримувати назви на мою честь.

Трувело, Беккерель та Март утворюють вершини трикутника, і ще 5 інших великих кратерів розташовані вздовж сторін. В звичайних умовах це не було б проблемою, але з моєю вкрай спрощеною навігацією я легко можу опинитись на межі одного із них, і тоді мені доведеться повертатись назад.

Після Марту я виїду з Трикутника Уотні (так, я все більше звикаю до цієї назви). Відтак я безперешкодно поїду навпрошки до Скіапареллі. Ще багато кратерів траплятиметься на шляху, але вони порівняно малі, і об’їхати їх буде не довго.

Це великий поступ. Арабська країна звісно більш кам’яниста ніж Ацидалійська рівнина, але анітрохи не схожа на не, чого я боявся. Я зміг переїхати через більшість каменів, або проз тих, що були надто великими.

Лишилось подолати 1 435 км. МЗЧ Аресу 4 перебуває у південно-західній частині Скіапареллі. Основна мета Аресу 4 - огляд довгостокового впливу марсіянської погоди на глибокі шари, оголені у кратері.

Принаймні таким був початковий план. Я заберу їхній МЗЧ, а капітан Ллюїс не повернула Гермеса, тому ми зруйнували усе. Мабуть вони просто пошлють іншого МЗЧ та чекатимуть наступного вікна.

Я зробив невеличке дослідження Скіапареллі й помітив хорошу річ. Найкращий спуск знаходиться точно переді мною. Мені взагалі не доведеться їхати периметром. І спуск легко віднайти, навіть якщо ви не вмієте орієнтуватись. Найпівнічніший край має на собі менший кратер, і саме цю прикмету я й шукатиму. На південний захід від того малого кратера є пологий схил у басейн Скіапареллі.

Малий кратер не має імені. Принаймні згідно мапи, яка у мене є. Тому я назву його Вхідним кратером. Бо я можу.

Серед інших новин: моє обладнання виказує ознаки старіння. Не дивно, якщо зважити на те, що його термін придатності до стобіса давно минув. Впродовж двох минулих Солів батареям знадобилось більше часу на перезаряджання. Просто сонячні стільники вже не можуть виробляти таку ж потужність як раніше. Нічого страшного, просто треба трохи довше заряджати.

Що ж, я таки обісрався.

Я обов’язково мало статись. Я непевно орієнтувався і опинився на кряжі кратера Март. Так як він сягає 100 км у ширину, я не маю огляду його усього, а тому не знаю, у якій саме частину кола перебуваю.

Кряж тягнеться перпендикулярно до напряму мого руху, то ж я не маю жодної гадки, куди я маю звернути. А я не хочу вибрати довгий шлях околяса, якщо можна його уникнути. Початково я хотів обійти з півдня, але через те, що я збився з дороги, північ може так само виявитись найкращим шляхом.

Доведеться чекати наступного проходу Фобоса, щоб отримати мою довготу, і доведеться чекати ночі, щоб побачити Денеба для моєї широти. Отже на сьогодні їзда закінчилась. Я подолав 70 км з 90, які звичайно проїжджаю. Тому це не велика втрата потенційного кермування.

Март не дуже крутий. Я певно міг би просто з’їхати донизу з одного боку й вгору на другому боці. Він досить великий, щоб я отаборився у нього всередині на одну ніч. Але я не хочу наражатись на зайвий ризик. Схили - це погано, і їх треба уникати. Я дав собі достатній запас часу, тому робитиму усе безпечно.

Я закінчую сьогоденне правування та розкладаюсь для підзарядки. Імовірно у будь-якому разі це слушна думка, зважаючи на поведінку сонячних стільників - це дасть їм більше часу для роботи. Минулої ночі вони знову діяли не на повну потужність. Я оглянув усі з’єднання й переконався, що на них немає пилу, але вони все одно виробляють менше 100%.

У мене проблеми.

Я спостерігав учора за двома проходами Фобосу та видивився минулої ночі Денеба. Я визначив моє розташування як міг точно, і воно було не тим, яке мені баглось побачити. Наскільки я