Читати книгу - "Марсіянин"

Ла-а-айно-о-о!

Це не найгірший випадок. Я можу піти на північ чи на південь, і це буде десь однаково. Виправити курс коштуватиме мені щонайменше одного дня. Усе через те, що учора я їхав у хибному намрямі.

Це засмучує, але проблеми у мене не через те.

Я все ще хотів знайти найкращий шлях, і я не був на 100% певен де перебуваю. Тому я витратив трохи часу цього ранку. До вершини кряжа було більше кілометра. Такі відстані люди на Землі долають пішки не задумуючись, але у ПЧД скафандрі - це справжня мука.

Не можу дочекатись появи у мене онуків. “Коли я був молодшим, я ходив до краю кратера. Вгору! У ПЧД скафандрі! На Марсі, ти мале сруля! Чуєш? На Марсі!”

Хай там як, а я все ж дістався краю, і розбий мене грім - тут чудовий краєвид. З мого узвишшя переді мною відкривалась приголомшлива панорама. Я подумав, що можливо зможу побачити віддалений бік кратера Март, і можливо визначу північ чи південь є найкращим шляхом щоб об’їхати його.

Але протилежний бік я не побачив. У повітрі був якийсь серпанок. Таке буває: Марс має погоду, вітер та пил врешті решт. Але виглядало воно млистіше ніж мало бути. Я звик до широкополих ланів Ацидалійської рівнини, мого колишнього притулку у преріях.

Відтак справи стали дивнішими. Я повернувся й поглянув на ровера й причеп. Усе було, як я і залишив ( на Марсі дуже мало крадіїв автівок). Але простір видавався багато прозорішим.

Я подивився знову на схід через Март. Відтак на захід на обрій. Відтак на схід, відтак на захід. Кожен поворот змушував мене повертати усе тіло, інакше у ПЧД скафандрі не буває.

Учора я минув кратер. Він близько 50 км звідси на захід. І його легко побачити на обрії. Але дивлячись на схід, я не можу нічого розгледіти на тій же відстані. Кратер Март завширшки 110 км. При проглядності 50 км я повинен бачити принаймні чітко виражену кривизну кряжа. Але я цього не бачу.

Що за хрінь?

Спочатку я не знав який зробити висновок. Але брак симетрії стурбував мене. І я звик бути підозріливим до усього. Саме тоді кілька речей разом підвели мене до осяяння:

1. Єдине пояснення несиметричної проглядності - це пилова борва.

2. Пилова борва зменшує ефективність сонячних стільників.

3. Мої сонячні стільники впродовж кількох Солів втрачали ефективність.

З цього я зробив такі висновки:

1. Уже кілька Солів я знаходжусь у пиловій борві.

2. Лайно!

Я не просто у пиловій борві, вона ще й стає щільнішою при наближенні до Скіапареллі. Кілька годин тому я переймався шляхом довкола кратера Март. Тепер мені треба оминути дещо до стобіса більше.

І мені треба поспішати. Пилова борва рухається. Лишатись на місці означає, що скоріш за все нею накриє. Але ж яким шляхом рухатись?Це вже питання не ефективності. Якщо піду неправильно, то наїмся пилу й помру.

У мене немає супутникових зображень. У мене немає можливості дізнатись про розміри чи форму шторму, чи його напрям руху. Друже, я усе віддав за 5 хвилин розмови з НАСА. Тепер, коли я про це думаю, певно НАСА сере цеглинами спостерігаючи за цією виставою.

Час спливає. Я маю визначити як власне мені визначити, що я маю знати про бурю. І я маю це зробити зараз.

І саме цієї миті нічого не спадає на думку.

Майнді допленталася до свого комп’ютера. Сьогоднішня зміна почалась о 2:10 по обіді. Її розклад збігався з розкладом Уотні. Вона спала коли він спав. Просто Уотні спав вночі на Марсі, у той час як Майнді мала пересувати початок робочого періоду на 40 хвилин щодня, наліплюючи алюмінієву фольгу на вікна, щоб хоч трохи поспати.

Вона завантажила найостанніші супутникові знимки. Вона підняла брову. Він ще не розіпнув намет. Зазвичай він виїжджав рано вранці, як тільки посвітліло достатньо щоб орієнтуватись. Відтак він користувався полуденним сонцем щоб найліпше зарядитись.

Та сьогодні він не зрушився, і так було минулого ранку.

Вона оглянула місце довкола ровера й спальні у пошуках повідомлення. Вона знайшла його на звичному місці (північний бік табору). Читала код Морзе, а її очі ширше розплющувались.

“ПИЛОВА БОРВА. СКЛАДАЮ ПЛАН.”

Незграбно схопивши стільниковий телефон вона набрала особистий номер Венката.

Гадаю, я можу з цим впоратись.

Я з самого краю борви. Я не знаю її розміру й напряму руху. Але вона рухається, і це може стати мені у нагоді. Не треба блукати довкола, щоб дослідити її. Вона сама прийде до мене.

Ця борва - це просто пил у повітрі, для ровера вона безпечна. Можна думати про неї як “Відсотки втрати енергії”. Я перевірив учорашнє вироблення електрики, і вона виявилась на рівні 97% від оптимальної. Отже зараз це 3%-а борва.

Я маю просуватись вперед і маю відновити кисень. Це мої два головні завдання. Я використовую 20% усієї моєї енергії для відновлення кисню (коли зупиняюсь на Повітряний день). Якщо я опинюсь у 81%-ій частині борви -