Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

Що? Я хотіла обуритися, але подавилася, закашлялася і запила сухуватий пиріг солодким компотом.

– Ви щось точно не так зрозуміли, – прокашлявшись, замотала головою я. – Між нами нічого такого. Зовсім.

– Правда? А шкода! Мені він здався сьогодні дуже засмученим. А ще… злим та розгніваним, коли вибігав із книгарні льєра Сумаха, – знизавши плечима, впустила Мойрана. – Думала, що справа в нападі на тебе ... Він так дбайливо збирав для тебе тістечка.

З книжкового магазину значить… Напевно, я мала виокремити зовсім інше зі сказаного. Але чомусь подумалося, що роздратувати і роздратувати в книгарні дуже складно когось. Якщо звісно… Боги. Дуже сподіваюся, що інтуїція мене обманює і Сен до тієї книги не має жодного стосунку.

– Дякую вам, льєро Мойрано. Гроші я вам днями занесу. Вискочила на пару хвилин зі шпиталю без гроша. І боюсь, що мене там хопляться. А я зовсім забула, що збиралася взяти кілька книг у льєра Сумаха, – зачастила я, підхопивши на руки Су, що обурено пікнула та, зрозумівши, що обід перевано, почала жадібно чіплятись за недоїдений пиріг.

– Да нічого. Вважай, що я пригостила тебе. А якщо ще роздобудеш рецепт пирогів Роуз…

– Це навряд, – одразу відмовила я. – Роуз явно чаклує над випічкою.

– Ну, принаймні, я спробувала, – променисто посміхнувшись, підсумувала льєра Мойрана.

Але на це я тільки посміхнулася, вибігши мало не бігом надвір. Поки що льєр Сумах не закрив магазинчик.