Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

— Ти впевнена? — здригнувшись, прошепотіла я, повільно опустившись на кухонний стілець. Зараз, у цей момент, мені просто хотілося отримати найменшу надію на те, що все це може виявитися помилкою.

Тому що інакше ставало надто страшно.

— На жаль, так, — зітхнула Емма, сідаючи на сусідній стілець. — Я добре все перевірила і тепер говорю без тіні сумнівів: тим чоловіком, з яким Валю бачили востаннє, був Дем'ян Прітчен. Який офіційно працює листоношою у твоєму мікрорайоні... А чим він займається неофіційно, і хто взагалі такий — те ще питаннячко.

Затремтівши, я заплющила очі, глибоко вдихнула і порахувала до десяти.

Чорт.

Спочатку підозрілим хлопцем, який причепився до мене, виявився мій колишній з іншого світу.

А тепер ще й з’ясувалося, що він якимось чином замішаний у всіх цих страшних убивствах?!

Цікаво, а... а яка у нього роль у них? Просто знаходить жертв і приводить їх тим, хто таким чином бавиться? Чи сам — один із тих, хто мучить бідних дівчат, перш ніж прирізати їх? І…

Цікаво, а чи не тому він ошивається неподалік, що мене обрали як майбутню вівцю на забій? Адже якщо так подумати, Маргарита була родом з одного із тих округів, вихідки якого ще не ставали жертвами! І нехай я не була ні повією, ні тим більше незайманкою... Але була, секундочку, потраплянкою з іншого світу! Яку той тип у чорному плащі навряд чи притяг сюди просто так.

Прокляття, якщо взяти до уваги таку ймовірність, то мені це ще більше не подобається.

— Доведеться розповісти про все Арку, — нарешті промовила я, стиснувши кулаки.

Раз Діма крутився навколо мене весь цей час, будучи при цьому замішаним у такій історії, доведеться піти на ризик і спробувати заручитися підтримкою чоловіка. Аби той виродок, бажаючи назавжди мене її позбавити, не змусив Аркадія повірити, ніби я зраджувала йому.

— Схоже на те, — сумно похитала головою Емма. — Якщо справа приймає такі оберти, треба залучити його. Знову. Принаймні, щоб він був готовий та убезпечив вашу родину. А щодо всього іншого — вирішуйте вже самі, чи варта гра свічок. От тільки… — протягла куртизанка з тяжким зітханням. — Чомусь мені здається, що навіть якщо ви зараз вирішите не втручатися в гру, це не дасть вам більшої безпеки. Якщо вони тримають вас на прицілі, ви не врятуєтеся, стоячи на місці та не роблячи різких рухів. Єдиний шанс вижити – обеззброїти супротивника, а краще – вирубити його.

Нервово кивнувши, я проводила веркішку до дверей, де вона, обернувшись, втекла. А потім, тремтячи, випила ще заспокійливого.

Раптом Клавік розплакався, і я побігла заспокоювати його… при цьому відчуваючи, як кожну клітинку мого тіла трясе ще дужче. Від думки, що цьому малюкові можуть зашкодити!

Не дозволю. Нізащо.

На щастя, до кінця дня обійшлося бодай без візитів Діми. Тож коли ввечері Арк повернувся з роботи, втомившись як проклятий, я спочатку вирішила погодувати його і дати відпочити, поки Клавік не засне. І вже після того покликала на кухню для серйозної розмови.

— То що сталося? — насторожено спитав чоловік, коли ми, зачинивши двері, сіли за невеликий кухонний стіл навпроти один одного.