Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

Почекавши кілька секунд, я зібралася з думками, набрала в груди більше повітря і видихнула:

— Почнемо, певно, по порядку. Арк, я знаю, що причиною твоєї опали було розслідування вбивств дівчат, на які тобі делікатно наказували заплющити очі.

— Несподівана заява, — протягнув чоловік через хвилину, протягом якої, остовпівши, дивився на мене.

— Більш того, мені відомо і ще дещо, — продовжувала я. — По-перше, я тримаю контакт із Еммою і знаю все те, що знає вона. По-друге, вперше я дізналася про ваші справи, коли, помітивши вас посеред вулиці, підслухала твою розмову в провулку, коли ти повідомляв їй, що виходиш з гри. І так, тоді саме я була тією жінкою, яку чоловік, який працює нашим листоношою, врятував від ґвалтівника… того, якого потім знайшли мертвим. По-третє, я бачила листа, який ти зберігаєш у комоді, і прочитала зашифроване послання. Тобто так, останні тижні я була в курсі всього.

— І чому ж, скажи милість, нічого мені не говорила? — напружено протягнув некромант, суворо подивившись мені в очі.

— Аркадію, любий, вибач, звичайно, може, у мене просто амнезія… але, здається, не я тут почала грати окремою командою, замовчуючи від свого чоловіка щось таке важливе, як свою участь у такій небезпечній справі! — заявила я, витримуючи його погляд. — Ти сам вирішив не ділитися зі мною інформацією. То чому дивуєшся, що я теж не стала доповідати тобі про все?

— Серйозно?! — розлютився чоловік і, схопившись на ноги, сперся долонями на стільницю. — Маргарито, мені правда треба пояснювати, чому тобі не варто було взагалі пхати носа не в свою справу, а потім ще й мовчати про те, що в це влізла?

— Пробач, але хочу тобі нагадати, — випалила я, і сама вставши зі стільця. — Що «не моєю справою» це перестало бути приблизно в той момент, коли мене через «не мою справу» отруїли! Більш того, нагадую тобі ще й про твою опалу, яку я розділила разом з тобою. Чи ти думав, що я мала ось так сліпо тобі в усьому довіряти, не ставлячи жодних запитань? Чому ж, скажи на милість? Бо ти мій чоловік? Чоловік, якого я, секундочку, не вибирала, за якого батьки видали мене силоміць зі своїх міркувань? І ні, вибач, але те, що нам з тобою добре, навіть у ліжку, ще не привід пафосно охнути і сліпо довірити тобі своє життя! І ще раз ні, те, що ти чоловік, а я жінка, також не є приводом смиренно схилитися перед тобою і дозволити по-чоловічому все вирішувати. Тож не знаю, звідки в твоїй голові взялося це патріархальне лайно, але будь ласка, викинь його зі своєї макітри до чортової матері, і або стався до мене як до свого напарника, або не дивуйся, що я сама грала в одні ворота!

Впавши в ступор, Арк стукнув по кухонній скатертині щелепою, що відвисла, і пару наступних хвилин просто витріщався на мене, періодично кліпаючи. А потім, опустившись назад на стілець зі втомленим зітханням, промовив:

— Визнаю, ти маєш рацію. У тебе справді були причини чинити саме так, як ти вчинила. І все ж таки, чому тоді ти вирішила поговорити про це саме зараз?