Читати книгу - "Коли твоє немовля — некромант!, Хелена Хайд"

— Тому що ми з Еммою з'ясували, хто або один із убивць, або безпосередньо пов'язаний із ними…

— Прокляття, Маргарито! — у паніці видихнув Арк і, миттю підскочив до мене, закрив мій рот долонею, щоб прошепотіти на саме вухо. — Заради всього святого, не говори таких речей так голосно! Ніхто з нас не може бути на сто відсотків упевнений, що стіни не мають вух.

— Вибач, — здригнувшись, промовила я, коли чоловік прибрав руку.

— То... хто це?

— Той самий наш листоноша, який давав тоді свідчення у справі вбивства маніяка, що напав на мене, — одними губами прошепотіла я йому на вухо. І бачачи, як викотилися його очі, квапливо продовжила: — Так, мабуть, той самий, що ходить по нашому мікрорайону, і навіть більше… Не знаю, посмієшся ти чи заплачеш… але він відверто до мене клеївся.

— Чого?! — видихнув чоловік, моментально збліднувши як простирадло.

— Саме так, Арку, — кивнула я так само тихо. — Чоловік, який повів за собою останню жертву вбивць, якийсь час тому почав намагатися привернути мою увагу, сподіваючись, що я наставлю тобі з ним роги. І я сумніваюся, що він зупиниться після того, як отримав копняка під зад.

У цей момент мені дуже хотілося розповісти чоловікові все інше. Про те, що насправді Дем'ян — мій колишній з іншого світу, а ще про дивного чоловіка в чорному плащі… але я вирішила обмежитись тими фактами, яким він повірить, не вирішивши, що я впала у післяпологову депресію і збожеволіла.

— От лайно, — тим часом пробурмотів некромант, хапаючись за голову.

— Саме так, — сумно кивнула я. — Те, що від нас не відчепляться, схоже, очевидний факт. Отже, нам потрібно придумати, як бути і що робити з поправкою на цей факт. Тепер же скажи... Того листа, який лежить у нашому комоді під виглядом палкого послання від коханки...

— Не нагадуй мені про те маскування, досі хочу придушити Жана за цей його прикол, — проскрипів зубами Арк.

— Плюнь на маскування! Скажи… про що в ньому йшлося, і як це пов'язано зі справою про вбивства, за які ти впав у немилість?

— Це одна з тих речей, які краще не знати не тільки тобі, а й взагалі нікому… але коли вже в нас сьогодні ніч одкровень, то так і бути.

— Тоді що за «Рада» і що за «Сховище»? — напружено спитала я, дивлячись чоловікові у вічі.

— Почнемо з Ради, — видихнув некромант, сідаючи поряд зі мною на стілець і не припиняючи тихо шепотіти мені на вухо. — Незадовго до того, як впасти в немилість, я зумів з'ясувати одну цікаву деталь. При дворі має місце існування загадкової організації, яка засідає в таємних кабінетах і якій служать агенти в масках. Ці агенти далеко не всі знатного походження. Багато хто з них не має титулів, навіть більше, вони немов... тіні. Невидимки, здатні легко зливатися з оточенням, вписуватись у будь-яке суспільство та діяти там зсередини, виконуючи накази. При цьому всі вони навчені як сильні воїни, здатні навіть голими руками вбити будь-кого за лічені секунди.

— І Дем'ян — один із цих агентів?

— Ймовірно, — кивнув Арк. — Принаймні на це вказує інформація, яка є у нашому розпорядженні.