Читати книгу - "Арос.Призначена вогняному дракону, Аніта Мілаєва"

Лія

Лія з жахом дивилася, як глав верх пропускає удари. Ніякої спритності і майстерності не вистачить, щоб відбити атаку такої кількості людей. Дівчина бачила, як біла сорочка стає золотистою від крові.

Поруч з братом стояв Деміон. Звичайно, він намагався допомогти. Якби не настільки плачевна ситуація, це б виглядало смішно. Привид чоловіка намагався бити нападників по голові. А коли зрозумів, що не допомагає, вкладав свою силу в удари меча брата.

Поява підмоги найманцям остаточно показала, що вони з Реєм програли.  

-Ліє, я радий був можливості зустріти тебе, нехай і не надовго!! - крикнув інфанту дівчині, продовжуючи бій.

-Я теж…

Лія хотіла крикнути, що рада була бути його бонобі, але не встигла.

У печері пролунав свист, що чимось нагадував ультразвук, який перевищував триста децибел.

Люди, які прибігли на поміч найманцям, покидавши мечі, схопилися за вуха.

На Лію і інфанту чомусь звук не діяв.

У печеру велично влетів коричневий золотогривий кінь. Граціозно розмахуючи крилами, він змітав найманців із входу в печеру.

Лія захоплено спостерігала за красенем. Стільки витонченості було в його діях, немов  не людей розкидав, а осінні листочки.

Інфанту відступив до Лії, здивовано спостерігаючи за легкими і точними маневрами гуррії.

 Закінчивши свої дії гуррія підійшов до Лії і прихилив ногу, немов людина спустилася на одне коліно.

-Вона присягає тобі у вірності, - пояснив здивовано інфанту .- Дає право бути своєю господинею.

Лія підійшла до тварини і дбайливо погладила по золотистій гриві.

-Ні. Давай краще друзями.

Лія чмокнула коня у ніс. Пирхнувши, гуррія піднявся.

«Друзі», - почула у думках жіночий голос Лія. Вона посміхнулася. Спілкуватися подумки входить у неї в звичку.

-Як тебе звати?

«Аєріс», - пролунав мелодійний жіночий голос.

-Аєріс, ти прекрасна!

Кінь вдарив копитом об землю.

-Аєріс, ти віднесеш нас в безпечне місце?

Гуррія велично схилив голову і знову зігнув ногу, щоб дівчина змогла піднятися на неї.

«Він позаду тебе».

-Інфанту, ти позаду сідаєш, - повідомила Лія з упевненістю піднімаючись на тварину.

-Я вперед і не претендував, тим більше, що тільки ти можеш торкатися її гриви.

Рей насилу пішов за Лією. Все ж місця поранень давали про себе знати.