Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Заміж у покарання, Марія Акулова 📚 - Українською

Читати книгу - "Заміж у покарання, Марія Акулова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Заміж у покарання" автора Марія Акулова. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 167
Перейти на сторінку:

– Я думаю нам варто розлучитися, Айдар.

Прокручую слова в голові. Це не смішно, але я чомусь усміхаюся.

Дивлюсь убік. Закінчую з сорочкою, упираюся у боки.

Знаю, що створюю не найкомфортніші умови для Айки, яка зважилася на серйозну розмову. Але мене теж криє, хоч і дорослий.

Повертаюся до її обличчя, трохи жмурюся. Зараз ставитиму запитання і хочу бути впевненим, що вловлю всі відповіді – і словами, і тілом.

– Прямо-таки думаєш, прямо-таки варто? – Іронізую і сам же себе в дупу шлю.

Айлін не може, я за неї.

Вона ж морщиться, дивиться секунду гостро, потім гасить. Мені це не подобається. Нехай я й сам знаю, що цілком можливо – правда варто, відпускати її так просто не хочу.

А що я хочу? Мучити?

Кого? Її себе, хлопчика цього?

Він свербить настирливою мухою. Постійно, блять, свербить. Мені здається, ненавиджу просто. Хоча нічого мені не зробив.

– Боюся, далі буде лише гірше. Мені із вами складно. Вам зі мною... – Замовкає. Думає там собі щось. Її погляд опускається по моєму обличчі. Зупиняється на підборідді, а потім знову до очей. – А я вам навіщо? Нахабна…

– Хочеш почути, що потрібна? – У погляді бачу, що роблю боляче. Міг би збрехати, що ненавмисно. Але ось тому вона швидше за все і має рацію. Ми почали як магніти, які тягне одне до одного. Зараз б'ємось і розлітаємось.

Айка на кілька секунд відвертається. Я знаю її досить добре, щоб вивчити типові реакції. Легкий ривок підборіддя вгору, закушена губа. Зважування, варто відповісти чи змовчати. Вона схиляється до другого, я хочу першого.

– Ти хоч не завагітніла? – Надаю голосу легкості, хоч насправді… Криє.

Вона близько. Долоні палить знову. Я в голові вже мільйон разів її трахнув. А насправді це робить інший.

Отримую у відповідь ображений, гордий погляд справжньої киримли.

Я лукавив, коли казав, що вдома на мене так не кричали. Тільки така, як Айка, вміє поставити себе над чоловіком. Я б іншу не пустив. Але й із нею вже, схоже, ніяк…

– Як ви смієте… – Вона знижує голос. Дивиться зневажливо… Поглядом кидає блискавки.

Ти дуже швидко заводишся, маленька. Це погано… Для тебе…

– Я хотів би отримати чітку відповідь, Айлін. Ти хочеш розлучитися. Чому?

Моє серце б'ється під акомпанемент її сопіння. Це той обмін енергіями, який дарує кайф. Будь-яке взаємне почуття. З нею завжди сильніше.

– Бо ви… – Вона замовкає. Знову дивиться та сопе. Хоче хитнутися назад. Розвернутися, втекти. Мені варто дати це зробити чи піти самому. Я ж можу. Я ж старший. Я ж мудріший. – Бо ви… – Але момент втрачено. Вона повторює. Її грудна клітка здіймається. А я не можу не згадувати, як торкався шкіри. Стискав. Цілував і облизував.

Вона навіть солодка. Це щось неповторне.

– Бо ви мені душу вийняли! Бо сліпий ідіот! Бо до шайтана. Ви. Пішли!

Вона переходить на крик, карбує слова і стискає кулаки. Навіть у темряві бачу, як блищать очі. Це сльози. Вона зло веде по обличчю рукавом.

Я міг би холоднокровно заключити: її спокій виявився показовим. Але де я і де холоднокровність?

Айка не втікає, а озирається. Щось знаходить. Кудись іде. Чомусь лізе на полицю і дістає звідти чашку.

Зважує в руках, вимовляє:

– Це моя! – Замахується та кидає.

Увернутися мені не складно. А ось не очуміти – трошки так…

Чашка летить повз, я вирівнююсь. Заводити її сильніше не треба, але як зупинити себе? Просто свято для моїх чортів.

Кривлю губи, похитую долонею у повітрі. Мовляв, непогано, але…

Тягнуся за склянкою з віскі і роблю ще кілька ковтків. Пропоную їй, Айлін ж очевидно приголомшена. Дивиться на мене, на склянку, знову на мене.

– До шайтана, значить, пішов, так? Саме я? Нікого більше не хочеш послати?

Що хочу почути – важко сказати. Як і зізнатися, що свідомо заводжу її сильніше.

Айдар, блять... Ну, Айдар...

Раніше переговори із собою завжди закінчувалися на користь розуму. Сьогодні… Навряд.

– З вас почну…

Айку хитає між переляком і такою ж неконтрольованою злістю, як і в мені зібралася на нас із нею.

– Ну давай, починай… Однієї ж явно мало…

Повертаюся на вихідну позицію та розводжу руками.

Правда в тому, що вона більше в житті такого собі не дозволить. Ніхто не терпітиме. Жоден чоловік. Не з її, блять, щастям. Але мені не шкода.

Я бачу в погляді Айкі спочатку подив, потім переляк, потім азарт.

Вона знову тягнеться за чашкою. І хуй його вже знає, її це чи моя.

Друга летить точніше. Насправді, влучно. Потрапить у лоба – вирубить. Я ухиляюся. Айка спочатку гарчить, потім лякається. Це коли мій погляд ловить.

1 ... 96 97 98 ... 167
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заміж у покарання, Марія Акулова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заміж у покарання, Марія Акулова"