Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"

— Гадаю, що й інших кандидатів знайти не легше, ваша ясновельможність,— сказав я.— Хто ж захоче добровільно вскочити в пастку?

— Ви правду кажете, інших теж не легше було знайти. Та інші нам не потрібні, ми знаємо про них усе, що нам треба знати. А добродій Туташхіа — виняток... Ось так... Правда, тижнів два тому наші агенти упізнали абрага Дату Туташхіа в турецькому громадянинові Арзнєві Мускіа. А ми вже виробили програму амністування й політику примирення. І хоч цього разу заарештувати Дату Туташхіа було неважко, ми не пішли на це, бо передчасний арешт може змінити наші нинішні плани і взагалі нічого, крім шкоди, дати не може. Ви скажете, що п’ятнадцять чи шістнадцять років ми не могли його спіймати, а тепер така можливість є, до чого ж тут наша програма? Але, як то кажуть, чоловік стріляє, а бог улучає. У нас і раніше були випадки, коли, здавалося, ми могли Туташхіа схопити. Але цього жодного разу не щастило здійснити. Такий кінець можливий і тепер. І тому я зважився. Навіщо ж нам зайвий клопіт? Ось я і прийшов, щоб сказати: якщо можна, давайте примиримося, а якщо не можна, ну що ж... Тоді розійдемося, а спіймати його... З цим ми зачекаємо. Так ми вирішили, ви зрозуміли мене? — звернувся Сегеді до мене.

— Зрозумів, звичайно. Але це не вся проблема, а лише частина її. Є ще причини... І навіть не одна.

— Справді, батоно Іраклію, є й інші причини. Ви самі згодитеся зі мною. Бо ж усі, хто сидить за цим столом, так чи так, а мали стосунки з жандармерією чи з таємною поліцією. Тому, я гадаю, вам легко буде правильно відповісти на запитання: що таке слідство і допит?

Граф замовк, і в його чеканні відчувалося, що він сподівався од нас відповіді — як оком змигнути.

— Не ясно, графе,— усміхнувшись, мовив Елізбар Карічашвілі.— Чому це всі? Я розумію, Туташхіа, Гогі чи я, грішний... Ну, Іраклій і граф Сегеді як юристи. Але до чого тут Нано, які стосунки могла вона мати з таємною поліцією?

Сегеді осміхнувся.

— Мала, Елізбаре,— сказала Нано.— Доводилося... За кордоном. І знаю, що таке слідство і допит.

Як той казав — що далі в ліс, то більше дров. Усі оторопіли, та Гогі повернув їх до запитання графа Сегеді:

— Допит, на мою думку,— це боротьба двох сторін, ваша ясновельможність, боротьба двох людей. І кожна з тих сторін намагається висвітлити питання з свого боку.

— Я згоден з вами,— мовив Сегеді.— Допит має свою мету, свій сенс — розкрити обставини справи. А що стосується душі людської, її глибин і відтінків — що може дати допит? Лише незначні й випадкові штрихи до портрета, а не сам портрет. Про вчинки добродія Дати Туташхіа, відверто кажучи, ми знаємо добре. Але в нас немає його портрета. Його внутрішнього світу, складу його душі не взнаєш з допиту. Це ще один з мотивів мого приходу. Мушу сказати, що пан Мушні Зарандіа теж дуже зацікавлений у цьому, а я не маю права не зважати на його прохання. Нарешті, зустріч у вашому колі, присутність серед вас добродія Дати Туташхіа, жива розмова, зіткнення думок, обмін враженнями і висновки з усього того. Є ще одна обставина. Добродій Туташхіа як людина цікавить мене самого. У кожного своя пристрасть. Одні збирають монети, марки, інші— картини, а мене приваблює філософія вчинків, природа поведінки, незвичайність особистості.— Сегеді помовчав, обвів нас поглядом і додав: — Здається, я відкрив усе, що мав. Додати можу лише одне: я відповідаю за свої дії і обіймаю досить високу посаду, щоб дотриматися слова, яке вам дам: якщо внаслідок нашої зустрічі становище добродія Дати Туташхіа не зміниться і сума моїх вражень складеться не на його користь, я гарантую йому тиждень недоторканності. А коли станеться навпаки, він найближчими днями одержить документ про помилування. Отже, я переходжу до діла... Я викладу вам один епізод з позазаконного життя Дати Туташхіа. Обміркуємо його, оцінимо, нехай кожен скаже свою думку і цілком одверто відповість на моє запитання. А запитання буде таке: що дасть представникам влади мир з Туташхіа, чи буде він тоді небезпечніший, ніж тепер?..

Усе нібито з’ясувалося й так повернуло, що, як на мене, то про щось краще важко було б і мріяти. Що там казати, коли помилування мого друга було кінець кінцем у наших руках і вирішувалося в моєму власному домі. Треба тільки сказати: «Він не буде небезпечніший!» Та коли такий висновок, не знаю чому, а буде нам не під силу, все одно Дата Туташхіа зможе піти від нас неушкоджений і вільний, слово честі графа Сегеді буде тому запорукою. І тоді всі шахові фігури стануть на свої попередні місця, і вся гра почнеться з самого початку, що, в усякому разі, незрівнянно краще від того, чого ми так боялися,— в’язничних грат і кайданів. Я, природно, вважав, що як господар дому і юрист, який має неабиякий досвід у подібних справах, повинен узяти на себе головну роль у розмові, що нам її доведеться вести, відповідаючи на запитання графа Сегеді. Тому я, вмить зміркувавши, що треба було сказати, почав:

— Панове, на мою думку, передусім треба, щоб кожен з нас сказав, як він ставиться до слів графа Сегеді. А крім того, треба, щоб Дата Туташхіа згодився стати учасником цієї процедури. Отже, я буду перший і оголошую: я згодний!.. Нано, що скажеш ти?

— І я згодна... Звичайно,— зразу ж озвалася Нано.— Обіцяю бути неупередженою, бути справедливою!

— Гогі, твоє слово!

— Про що тут говорити! І я згодний. Але безстороннім, певно, не можу бути... Я добре знаю Дату Туташхіа. Знаю, що він чудова людина. Скажу вам наперед, я буду небезсторонній — від початку й до кінця. Вирішуйте самі — чи можу я накидати вам своє ставлення, яке не зміниться ніде й ніколи?! Навіть коли історія, яку розповість граф Сегеді, має в собі самий лише