Читати книгу - "Не чіпай то на свята, Ізмайлова"

НЕ ЧІПАЙ, ТО НА СВЯТА!

Збірка оповідань

Видавничий дім «Фабула»
2024

Авторський колектив:
Слава Світова, Bandy Sholtes, Юлія Мак, Наталія Довгопол, Дмитро Безверхній, Марина Єщенко, Олексій Декань, Ярослава Литвин, Максим Беспалов, Оксана Вєліт, Федір Рудий, Василь Карп’юк

© Я. Литвин, упоряд., 2024

© Слава Світова, Bandy Sholtes, Юлія Мак, Н. Довгопол, Д. Безверхній, М. Єщенко, О. Декань, Я. Литвин, М. Беспалов, Оксана Вєліт, Ф. Рудий, В. Карп’юк, текст, 2024

© ВД «Фабула», 2025

ISBN 978-617-522-320-8 (epub)

Усі права збережено.
Жодної частини цієї книжки не може бути відтворено або передано в будь-якій формі або будь-якими засобами, електронними чи механічними, включно з фотокопією, записом чи будь-якою системою зберігання та пошуку інформації, без письмового дозволу власників авторських прав.

Електронна версія створена за виданням:

Н38  Не чіпай, то на свята! Збірка оповідань / упоряд. Я. Литвин. — Харків : ВД «Фабула», 2025. — 336 с.

ISBN 978-617-522-319-2

Оповідання про побачення з найгіршим з усіх Миколаїв, про створення нової сім’ї напередодні Різдва й про зустріч Нового року. А ще — про п’яні пригоди письменника й приїзд тітоньки з Канади. Оповідання про військових і їхні родини. Це історії про неідеальних людей в неідеальній країні, проте в сповнений див час зимових свят від Андрія до Маланки. Стосунки, традиції, передсвяткова метушня, втрати і, звісно, надія зустрічаються в цій збірці — дорослій, пряній, геть не солодкаво-різдвяній.

Збірка оповідань «Не чіпай, то на свята» — це дванадцять оповідань від українських письменників і письменниць, які показують зимові свята геть по-різному, але водночас — знайомо кожному з нас.

УДК 82-312.2

Шановний читачу!

Спасибі, що придбали цю книгу.

Нагадуємо, що вона є об’єктом Закону України «Про авторське і суміжні право», порушення якого карається за статтею 176 Кримінального кодексу України «Порушення авторського права і суміжних прав» штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Повторне порушення карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, програм мовлення, аудіо- і відеокасет, дискет, інших носіїв інформації, обладнання та матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення. Кримінальне переслідування також відбувається згідно з відповідними законами країн, де зафіксовано незаконне відтворення (поширення) творів.

Щиро сподіваємося, що Ви з повагою поставитеся до інтелектуальної праці інших і ще раз Вам вдячні!

Щороку на Різдво ми збираємося разом, усією великою родиною, на селі, у хаті баби Гані, аби нагадати одне одному, чому ми живемо окремо.

Цьогоріч Бозя вирішив випробувати наші останні перегорілі нєрви й послав нам ще тітку з Канади. Вона летіла до нас трьома літаками, їхала автобусом, а тоді — потягом, і аж нарешті на Тернопільському вокзалі ми забрали її та крізь куряву й негоду доправили на село, назви якого ви все одно не знаєте. Назовімо його Ц. Тітка впала на наші, хоч і не в усіх ще, слава Йсу, лисі, зате досить затуркані голови нещадним канадським снігом і змусила нас усіх засукати рукави, взяти до рук шуфлі й почати розкопувати з-під снігових завалів рештки родинних історій, заморожені уламки наших непрожитих емоцій і залишки чиєїсь совісті…

— Марійка-а-а! Йди їсти, кажу, загріла голубців! Бігом!! Бо дубом стане!!

Десь отак стається завжди. Варто мені сісти й розумними словами імітувати найкращі письменницькі стилі у спробі викласти буквами на папері все те буйне божевілля, яке — ні в казці розказати, ні пером описати — трапилося саме з нами, як чийсь голос (у 99 % випадків то єрихонська труба баби Гані) буде сурмити десь із-за рогу простісінько в барабанну перетинку. Письменниця Фланнері О’Коннор казала: якщо ви пережили дитинство й дожили аж осюди, значить, у вас уже є більш ніж достатньо інформації про життя та матеріалу для письма до кінця ваших днів. Я пережила дитинство. І вижила. І дожила аж осюди. Потоки матеріалу, перипетій та інформації наразі не закінчуються, тож цілком можливо, що колись таки я, мов та Шехерезада, наважуся написати про своє життя цілий роман у тисяча й одній історії.

До слова, страшенно не люблю, коли до мене — Марійка. Мене звати просто Марія. І сталося так, що саме я мушу розповісти вам про те, що з нами всіма приключилося на Різдво. А приключилося от що.

• • •

У звичайний грудневий день ми з Борисом сиділи в моєму офісі. Здається, то була середа, а в середу вранці в мене креативні сесії, і я після них голодна, як вовк, і потребую багато цукру. Борис притарабанив із собою піцу пепероні й коробочку свіжих пончиків із цукровою пудрою. Ми саме бурхливо обговорювали найбільші дилеми в його житті, коли в нього в руках заспівав мобільний телефон. Дзвонила баба Ганя.

— Алло! — сказав Борис, поклав телефон на стіл і увімкнув динамік, щоб і я все чула.

— Тітка з Канади їде! — схвильовано видихнула баба Ганя.

— В смислі тітка з Канади? Яка ше тітка з Канади? Куди їде? — Борис явно розгубився, бо аж закляк над телефоном.

Я стояла біля вікна, тримала