Але ж вона ще така дитина. Якби мені було десь, як їй. А з іншого боку, як би мені дійсно було як їй, то, мабуть, ні я, ні вона, один одному не сподобались. Коли мені було п'ятнадцять, мене тягнуло до дівчат, яки були старші за мене. Отож бо і воно. А ти дитина, дитина. Та ні. Все одно. Шість років це щось дуже нереальне, як не на мене. Чого я...
То як там на рахунок РАЦСу? Ще не передумав? - Посміхаючись, запитала в мене моя нова знайома. - Ні. Та на мою думку там зараз вже немає нікого. - От як бува. Я в білому. І сукню вже купувати не треба. Ця дівчина мені подобалося. Може на зовнішність вона не така гарна, як Аліна. А от характер. І це все, що вона зараз каже. І що посміхається...
Ах, Настя, Настя. Біле волосся, сині очі. Що ж ти з собою зробила? А все через це кляте кохання. Жила собі дівчинка. Відмінниця. Вихована. Не п'є. Ні курить. Не гуляю. Родина гарна. Батько, мама, бабуся та кокер-спанієль Шаня. Заможна така родина. Настя взута. Одягнена. Нагодована. Все є. Все що душа побажає. І так вона жила собі тихо та скромно...
Мені 24 і ось одне з моїх правил: не починати стосунків з колишніми однокласниками, але.. Доля вирішила змусити мене порушити це правило. Тому звела мене з одним з них. Бажаючи відпочити від роботи я йду в клуб. Там знайомлюся з красенем хлопцем та їду до нього додому. А на ранок шок. Красенем виявляється мій колишній однокласник, а потім ще...
У короткій розповіді "Вігілорум" молодий хлопець опиняється в дивному й загадковому світі після звичайної поїздки на автобусі. Випадкова зустріч із дівчиною та старою газетою, що змінює реальність, приводить героїв до місця... Розповідь досліджує теми часу, самотності та втрати ідентичності в нескінченній вічності....
