Читати книгу - "Вечір несподіванок, Night Rain"

Поки ми добиралися до будинку Антона панувала ніякова мовчанка. Я все думав над словами Антона, які змусили мене погодитися на цю поїздку: " Якраз навпаки". Невже я сподіваюся, що він мав на увазі те, що я жадаю почути?..

По прибуттю до квартири, хлопець запропонував щось випити. Я попросив зеленого чаю.

Ранок у мене почався не найкращим образом. Прокинувся і одразу затолілося вмерти. По відчуттям. Аби-як доїхав до роботи і тут ще він... Поговорити. Про що поговорити? Я розумію, що він скаже, що це була помилка і все в тому руслі, що ще обговорювати?.. Але сиджу і сумирно чекаю.

Антон сідає навпроти в починає.

- Арс, по-перше, вибач. Я не сильно вмію складати тексти, щоб гарно говорити, але все ж вибач, я не мав вчора втікати. Я подумав, що завдав тобі болю, що тобі неприємно, що я ось так...накинувся на тебе, ну, і...я втік, вибач... - його сумні очі й опущений долу погляд говорив про чесність цих слів.

- А по-друге? - запитав я, відсьорбуючи чай з кухлика із совами.

Антон підняв на мене лякливо-затравлений погляд.

- По-друге... Я хочу сказати, що це...цей поцілунок, він не був по п'яні. Я цього хотів. Ти мабуть сприйматимеш тепер мене по-іншому, незнаю навіть як все далі буде, але я хочу сказати, що я не шкодую і з радістю повторив би це ще раз.

Я дивився на Шаста, але той боявся дивитися на мене після сказаного.

Я повільно підіймаюся та за кілька кроків опиняюся біля нього і стаю на коліна. Обережно припіднімаю двома пальцями його голову, тримаючи за підборіддя і ніжно зазираю в очі. Хлопець дивиться на мене з долею відчаю і провини.

- Антон, це все, про що ти мені кажеш, ти впевнений у своїх словах? Тому що, якщо ні, то не треба, будь ласка, брехати, щоб я не засмучувався чи щоб не порушувати зі мною відносини...

- Арс, я тебе хоч раз обманював, окрім цього випадку? - хлопець перехоплює мою руку і цілує внутрішній бік зап'ястя і долоню, від чого по животу біжать мурахи. - Я винен лише в тому, що ганчірка і не набрався хоробрості раніше зізнатися у своїх почуттях! - він питально заглядає мені в очі.

Від почутого в мене перехоплює подих.

- І як довго в тебе ці почуття?

Трохи подумавши, відповідає:

- Пам'ятаєш, коли ми поїхали на відпочинок на тиждень після вдалої першої прем'єри? На наступний день після заселення ти зранку пішов в душ. Я не знав, що ти там і випадково за тобою підглянув, але коли почав, то не зміг зупнитися і став підглядати зумисно, поки в двері не постукали. Десь півтора роки виходить.

Я був неймовірно спантеличеним таким зізнанням! Я не знав, я не помічав! Чому я не помічав??! Я відчуваю себе повним телепнем!

- Скажи щось, будь ласка, ти мовчиш і я підозрюю, що щось не так? - напівтоном запитав Шаст

Я вийшов із роздумів і піддавшись пориву обійняв моє улюблене дурненьке сонечко. Всередині увімкнувся фонтан ніжності та любові до цього незугарного прубка і захотілося піклуватися про нього і ніколи не відпускати з обіймів, вдихаючи аромат м'ятної жуйки та парфумів.

- Ти так і не відповів, що ти стосовно цього думаєш, - пошепки перепитав Антон.

- Я тебе обіймаю, що це може означати, як ти думаєш?

- Ну...

Та я не дав договорити Антону, різко розриваючи наші обійми і цілуючи балакуче хлопчисько, усміхаючись в його здивовані очі.

Поцілунок був легким і поверхневим, але це не завадило всім моїм клітинам моментально прийти в стан збудження і бути готовим до будь-яких подальших дій.

- Тобто це щось значить? - не йметься йому!

- Так, Антон! - уже нетерпляче відповідаю я, - Це значить, чудо ти моє, що як мінімум я тебе хочу цілувати у всіх доступних закутках, а як максимум - кохатися з тобою на всіх доступних поверхнях!

Як цікаво виходить, - думав я. Один вечір змінив всі мої плани і можливо навіть моє життя.

Кінець